Гранітно-Степове Побужжя
На півночі Миколаївської області розташована земля великої краси, унікальної природи та історичних святинь української нації – гранітно-степове Побужжя.
Протягом майже 40 км Південний Буг протікає тут у крутих кам'янистих берегах, утворюючи вузьку каньйоноподібну долину з величними гранітними скелями, порожистим руслом, водоспадами та островами. Гранітно-степове Побужжя – це справжня гірська країна серед українського степу. Парк знаходиться на дуже старій у геологічному відношенні ділянці земної поверхні. У складі місцевої флори налічується близько 900 видів судинних рослин, 27 із них занесено до Червоної книги України, чотири – до Європейського Червоного списку.
Окрім типових степових, лугових, лісових та наскальних видів, тут росте багато прибузьких та причорноморських ендеміків, а також реліктів різних геологічних епох. Це мерінгія бузька, легендарна, майже невідома фахівцям, чиї тендітні темнозелені подушечки із зірочками білих квітів притуляються до стрімких скель каньйону; смолівка бузька, з вишуканими малиновими квітами, а також вишня Клокова, гвоздика бузька, очиток Борисової.
Внаслідок суцільної ораності земель для більшості видів тварин каньйон став останнім притулком. Тільки комах у заповідному об'єкті мешкає не менше 9 тисяч видів, 51 з них занесено до Червоної книги України. Це жук - олень, вусач великий дубовий, морімус темний, Поліксена, чорний аполон, ряд бражників і джмелів.
Фауна хребетних тварин налічує близько 300 видів, з них 46 перебувають під охороною держави, а саме: мурена дніпровська, шийна дунайська, жовтобрюх, орел – карлик, видрачна, борсук та інші. Місцева населення полоза лісового – єдинащо збереглася в степовій зоні Європи. На території парку відсутні отруйні плазуни. Тут живуть вужі водний та звичайний, полози лісовий та жовтобрюхий (жовтобрюх), мідянка. Водний вже зустрічається двох форм забарвлення: сірого та чорного, тому його дуже часто вважають за невідому отруйну змію. Найближчі місця розповсюдження отруйних змій: гадюки звичайної – Савранський ліс, а гадюки степовій – південь Новоодеського району. Тож чутки про те, що на територію парку завезено гадюки, безпідставні.
Жодних робіт з акліматизації будь-яких плазунів на території парку або в найближчих його околицях не проводилося, оскільки це марно і не має жодного практичного та наукового сенсу. Тим більше, що ввезення змій вантажівками досить проблематичне. У всій степовій зоні України напевно не набереться такої кількості всіх видів плазунів.
Гранітно-степове Побужжя має дуже велику історико-культурну цінність. Парк надзвичайно багатий на археологічні пласти: палеоліт, мезоліт, неоліт, мідний та залізний віки, епоха бронзи, черняхівська та трипільська культури, свідчення поселень кимерійців, савроматів, скіфів, ольвіополітів, древніх слов'ян, римлян. Загалом у долині Південного Бугу між селами Мігія та Олександрівка виявлено 98 археологічних пам'яток.
Територія парку тісно пов'язана з історією останнього у Європі світського лицарського ордену – Війська Запорізького Низового та його держави – знаменитої на весь світ Запорізької Січі. Біля злиття Ташлика з Бугом, на острові, знаходився Гард – адміністративний центр Буго-Гардової паланки, найбільшої за розмірами серед восьми територіальних одиниць Запорізької республіки. Не менш відомим на той час було урочище Протич із козацькою святинею Протичанською скелею. Пороги, які до нашогочасу збереглися на Південному Бузі, мають місцеву назву брояки. З ними, як і з багатьма скелями та островами, пов'язана значна кількість запорізько-гайдамацьких легенд, переказів, вони бережуть пам'ять про козацьку старовину та бувальщини. Про минуле нам говорять їхні назви: Запорізька брояка, острів козака Мамая, скелі Турецький стіл та Пугач, Гайдамацька балка та інші.
Каньйон Південного Бугу має унікальний рекреаційно-оздоровчий потенціал. Тут зосереджено значні запаси лікувальних радонових вод. Вже багато років Бузькі пороги є Меккою водних туристів. В урочищі Протич розташована одна з найкращих у Європі природних трас водного слалому. Прямовисні скелі каньйону – улюблене місце змагань спортсменів-скелелазів. Мальовничі ландшафти краю приваблюють багатьох любителів пішого туризму, дарують незабутні враження від спілкування з природою. Територія парку є об'єктом наукових досліджень, місцем пізнавальних та навчальних екскурсій, є базою для проведення навчальних польових практик провідних вишів країни.