GRAPEFRUIT
Отже, склад був укомплектований, але групі не вистачало назви, і його вигадав ні хто інший як Джон Леннон (насправді "вигадав" - це голосно сказано, оскільки легендарний бітл взяв слово "Grapefruit" із назви книжки Йоко Оно). До речі, паралелі з "Beatles" на цьому не закінчувалися, адже проект створювався з метою виконувати пісні, подібні до тих, що знамениті ліверпульці грали до занурення в психоделіку. Саме в такому дусі і був зроблений сингл "Dear Delilah", де Олександр виявив себе як неабиякий аранжувальник, який вміло використовує струнні та клавішні. Міньйон ледь не дотяг до Топ 20 (№ 21) і став найкращим досягненням "Грейпфрутів". Дещо менш успішною виявилася друга сорокап'ятка "C'mon Marianne" (№ 25), проте ця пісня не була оригіналом, і її ансамбль запозичив у "Four Seasons".
І все ж таки перевершити успіх "Dear Delilah" ансамблю не вдалося, та й взагалі в повітрі незабаром запахло змінами. До кінця 1968-го у групи закінчився контракт з "Apple", а в недалекому майбутньому розпалися і "Beatles", які її курували. У складі "Grapefruit" відбулися серйозні перестановки: місце головного вокаліста та гітариста зайняв Боббі Уер, Олександр та Перрі помінялися інструментами, Пітер пішов, а п'ятим членом ансамблю став клавішник Майк Фоулер. Все це спричинило і зміни в "цитрусовій" музиці: на альбомі "Deep Water" мелодії а-ля "Beatles" геть зникли, і гурт заграв жорсткий соул-блюз-рок з невеликими екскурсами в кантрі. Втім, здобути нову аудиторію з таким підходом не вдалося, і першим усвідомив подальшу безперспективність Олександра.
З його відходом наприкінці 1969-го група розпалася, хоча сам гітарист згодом досить успішно співпрацював зі своїм братом Джорджем Янгом та його партнером по "Easybeats" Гаррі Вандою. 1971-го рокуансамбль "Grapefruit" ненадовго відроджувався, але після випуску одного синглу "Universal Party/Sha Sha" проект остаточно вирушив у небуття.