Характеристика алгоритмів та особливостей виконання діагностичних заходів - Студопедія
Діагностика спрямована на встановлення діагнозу, відповідного моделі пацієнта, виключення ускладнень, визначення можливості розпочати лікування без додаткових діагностичних та лікувально-профілактичних заходів.
З цією метою всім пацієнтам обов'язково проводять збір анамнезу, огляд порожнини рота та
зубів, а також інші необхідні дослідження, результати яких заносять до медичної карти стоматологічного хворого (форма 043/у).
При збиранні анамнезу з'ясовують наявність скарг характер болю від подразників, алергічний анамнез, наявність соматичних захворювань. Цілеспрямовано виявляють скарги на біль та дискомфорт в області конкретного зуба, скарги на застрявання їжі, як давно вони з'явилися, коли пацієнт звернув увагу на них. З'ясовують професію пацієнта, чи здійснює хворий належний гігієнічний догляд за ротовою порожниною, час останнього відвідування лікаря-стоматолога.
Візуальне дослідження, огляд порожнини рота за допомогою додаткових інструментів
При огляді ротової порожнини оцінюють стан зубних рядів, звертаючи увагу на наявність пломб, ступінь їх прилягання, наявність дефектів твердих тканин зубів, кількість видалених зубів. Визначають інтенсивність карієсу (індекс КПУ – карієс, пломба, видалений), індекс гігієни. Звертають увагу стан слизової оболонки рота, її колір, зволоженість, наявність патологічних змін.
Обстеженню підлягають усі зуби, починають огляд із правих верхніх молярів та закінчують правими нижніми молярами.
Обстежують усі поверхні кожного зуба, звертають увагу на колір, рельєф емалі, наявність нальоту, наявність плям, наявність плям та їх стан післявисушування поверхні зубів, дефектів.
Зондом визначають щільність твердих тканин, оцінюють текстуру та ступінь однорідності поверхні, а також больову чутливість.
Звертають увагу, щоб зондування проводилося без сильного тиску. Виявляють наявність плям на видимих поверхнях зубів, площу, форму країв, текстуру поверхні, щільність, симетричність та множинність вогнищ ураження з метою встановлення ступеня вираженості захворювання та швидкості розвитку процесу, динаміки захворювання, а також диференціальної діагностики з некаріозними ураженнями. При зондуванні виявленої каріозної порожнини звертають увагу на її форму, локалізацію, величину, глибину, наявність розм'якшених тканин, зміну їхнього кольору, болючість або навпаки відсутність больової чутливості. Особливо ретельно обстежують апроксимальну поверхню зуба.
Перкусія використовується для виключення ускладнень карієсу.
Для підтвердження діагнозу проводять рентгенографію.
Чи не знайшли те, що шукали? Скористайтеся пошуком:
Вимкніть adBlock! і оновіть сторінку (F5)дуже потрібно