Художник Максим Воробйов – наставник цілого покоління українських пейзажистів – українська планета
Як склалося б життя Максима Воробйова, якби його батько, відставний унтер-офіцер, не отримав місця вахтера в Імператорській академії мистецтв, важко уявити.
У хлопчика з'явилася можливість бувати в академії та спостерігати за таємничим процесом творення картин. Незабаром він сам узявся за олівець і виявив здібності до малювання. У 10-річному віці Максима було прийнято до Академії, серед його наставників був Федір Алексєєв, найбільший майстер української веди – жанру живопису, що в деталях зображує повсякденний міський пейзаж.

Талант Воробйова був помічений, і він почав виконувати різні урядові доручення. У 1820 році він здійснив поїздку до Палестини, де зробив замальовки головних храмів Святої Землі. Складність підприємства полягала в тому, що роботу, яка включала вимірювання параметрів об'єктів, доводилося робити непомітно для місцевої мусульманської влади.
Таку роботу запросто могли вважати за шпигунство, але вона проводилася з метою виключно культурних. Великий князь Микола Павлович, вирішив упорядкувати Новоієрусалимський монастир під Москвою, який містить копії головних християнських святинь, що знаходяться в Єрусалимі. А для цього йому були потрібні точні дані.
Краєвиди Воробйов продовжив писати і в наступні роки,тепер уже на батьківщині, серед них особливо виділяються види північної столиці: «Захід сонця на околицях Петербурга» (1832), «Набережна Неви біля Академії мистецтв» (1835), «Місячна ніч у Петербурзі». Петербурзькі роботи є головними у творчому доробку Воробйова.
Художнику вдалося поєднати схему класичного пейзажу із романтичними світловими ефектами. Вплив живописця-романтика зазнали багато українських художників. Іван Айвазовський, Лев Лагоріо, Михайло Клодт, Михайло Лебедєв, братися Чернецови, Сократ Воробйов, син художника та багато інших є його учнями.
Федір Петрушевський, фізик, який займався питаннями кольору та світла, а водночас і дослідник творчості українських художників, каже, що Максим Воробйова «навчив багато чого і багатьох не лише пейзажистів, а й навіть жанристів та архітекторів».