Інструкція з переливання крові

Переливання компонентів крові має право проводити лікар або черговий лікар, який має спеціальну підготовку, під час операції - хірург або анестезіолог, який безпосередньо не бере участі в операції або наркозі, а також лікар відділення або кабінету переливання крові, спеціаліст-трансфузіолог.
Перед тим, як розпочати переливання компонентів крові, необхідно переконатися в їх придатності для переливання, ідентичності групової належності донора та реципієнта за системами АВ0 та резус. Візуально, безпосередньо лікарем, що переливає трансфузійне середовище, перевіряється герметичність упаковки, правильність паспортизації, макроскопічно оцінюється якість гемотрансфузійного середовища. Визначати придатність гемотрансфузійного середовища необхідно при достатньому висвітленні безпосередньо на місці зберігання, не допускаючи збовтування. Критеріями придатності для переливання є: для цільної крові – прозорість плазми, рівномірність верхнього шару еритроцитів, наявність чіткої межі між еритроцитами та плазмою; для свіжозамороженої плазми - прозорість при кімнатній температурі. При можливому бактеріальному забрудненні цільної крові колір плазми буде тьмяним, із сіро-бурим відтінком, вона втрачає прозорість, у ній з'являються зважені частки у вигляді пластівців або плівок. Такі гемотрансфузійні середовища переливанню не підлягають.
Забороняється переливання компонентів крові, попередньо не досліджених на ВІЛ, гепатити В та С, сифіліс.
Транспортування компонентів крові здійснюється лише медичним персоналом, який несе відповідальність за дотримання правил транспортування. Компоненти крові, щоб уникнути гемолізу під час транспортування, не повинні піддаватися переохолодженню або перегріванню. При часі транспортування менше 30 хв вона може проводитись звикористанням будь-яких контейнерів, які забезпечують достатню ізотермічність. При тривалості транспортування понад півгодини компоненти крові повинні перебувати в ізотермічному контейнері (сумці-холодильнику). При тривалішому транспортуванні (кілька годин) або при високій температурі навколишнього середовища (вище 20°С) необхідно використання сухого льоду або акумуляторів холоду, що забезпечують ізотермічний режим у транспортному контейнері. Необхідно оберігати компоненти крові від струшування, ударів, перевертання та перегріву, клітинні компоненти – від заморожування.

Лікар, який проводить трансфузію компонентів крові, зобов'язаний. (незалежно від проведених раніше досліджень і наявних записів, особисто провести наступні контрольні дослідження безпосередньо біля ліжка реципієнта)

1. Визначити (перевірити ще раз) групу крові реципієнта за системою АВ0;

2. Визначити (перевірити ще раз) резус-фактор реципієнта;

3. Перевірити ще раз групу крові за системою АВ0 донорського контейнера і зіставити результат з даними на етикетці контейнера;

4. Перевірити ще раз резус-фактор донорського контейнера і зіставити результат з даними на етикетці контейнера;

5. Провести пробу на індивідуальну сумісність за системою АВ0 крові донора та реципієнта;

6. Провести пробу на індивідуальну сумісність за резус-фактором крові донора та реципієнта;

7. Уточнити у реципієнта прізвище, ім'я, по батькові, рік народження та звірити їх із зазначеними на титульному аркуші історії хвороби. Дані повинні збігатися, і реципієнт повинен їх наскільки можна підтвердити (крім випадків, коли переливання проводиться під наркозом чи пацієнт перебуває у несвідомому стані);

8. Провести біологічну пробу

Необхіднимпопередньою умовою медичного втручання, якою є гемотрансфузія, є поінформована добровільна згода громадянина відповідно до статті 32 "Основ законодавства України про охорону громадян".

У випадках, коли стан громадянина не дозволяє йому висловити свою волю, а медичне втручання невідкладно, питання про його проведення на користь громадянина вирішує консиліум, а при неможливості зібрати консиліум - лікар, що безпосередньо лікує (черговий), з подальшим повідомленням посадових осіб лікувально-профілактичної установи.

План виконання операції переливання компонентів крові обговорюється та узгоджується з пацієнтом письмово, а при необхідності – з його близькими. Згода пацієнта оформляється відповідно до зразка, затвердженого головним лікарем ЛПЗ, і підшивається до карти стаціонарного хворого або карти амбулаторного хворого.

Переливання гемотрансфузійних середовищ проводиться медичним персоналом за дотримання правил асептики та антисептики з використанням одноразових пристроїв для внутрішньовенного введення, що мають фільтр.

З метою запобігання імунологічним реакціям у певного контингенту хворих (діти, вагітні, особи з імунодепресією) переливання еритроцитної маси та суспензії, тромбоцитного концентрату слід проводити з використанням спеціальних лейкоцитарних фільтрів, дозволених до клінічного застосування Міністерством охорони здоров'я Укаїни.

Мал. 2.2. Пристрій-лейкофільтр одноразового застосування для видалення лейкоцитів із донорської крові та інших еритроцитних середовищ УЛЛ-01 «Інтероко».

Після трансфузії компонентів крові лікар зобов'язаний.

1. Після закінчення переливання донорський контейнер з невеликою кількістю рештигемотрансфузійного середовища та пробірка з кров'ю реципієнта, використана для проведення проб на індивідуальну сумісність, підлягає обов'язковому збереженню протягом 48 годин у холодильнику.

2. Заповнити протокол операції переливання крові (рис.2.3), у якому вказують:

паспортні дані реципієнта;
показання до переливання компонента крові;
до початку трансфузії - паспортні дані з етикетки донорського контейнера, що містять відомості про код донора, групу крові за системами АВ0 і резус, номер контейнера, дату заготівлі, назву установи служби крові,
результат контрольної перевірки групової належності крові реципієнта за АВ0 та резус;
результат контрольної перевірки групової належності крові або еритроцитів, взятих з контейнера, АВ0 і резус;
результати проб на індивідуальну сумісність крові донора та реципієнта за груповою та резус-приналежністю;
результат біологічної проби.
рекомендується для кожного реципієнта, особливо при необхідності багаторазових трансфузій компонентів крові, додатково до медичної карти хворого мати трансфузійну карту (щоденник), в якій фіксуються всі трансфузії, проведені хворому, їх обсяг та переносимість.

3. Реципієнт після переливання дотримується протягом двох годин постільного режиму і спостерігається лікарем, що лікує або черговим.

4. Щогодини вимірювати температуру тіла, артеріальний тиск, фіксуючи ці показники у медичній карті хворого.

5. Контролювати наявність та погодинний обсяг сечовиділення та збереження нормального кольору сечі. Поява червоного забарвлення сечі при збереженні прозорості свідчить про гострий гемоліз. Наступного дня після переливання обов'язково проводять клінічний аналізкрові та сечі.

При амбулаторному проведенні гемотрансфузії реципієнт після закінчення переливання повинен бути під наглядом лікаря не менше трьох годин. Тільки за відсутності будь-яких реакцій, наявності стабільних показників артеріального тиску та пульсу, нормальному сечовиділенні він може бути відпущений із лікувального закладу.

Рис.2.3. Протокол операції переливання крові