Історія Архангельської області
Напрями
У 1921 році на Кольському півострові в Олександрівському повіті Архангельської губернії було утворено Мурманську область. У 1921 році у новостворену Карельську трудову комуну (зараз Республіка Карелія) увійшов Кемський повіт.
Внаслідок цих змін територія Архангельської області в 1928 році склала 450.8 тис. кв. км., населення 1926 - 429.1 тис. чол.
Наприкінці 1936 року Північний край було перетворено на Північну область (з її складу виділилася Комі автономна область).
Чисельність населення 1939 року - 1108.7 тис. чол.
У 1940 році указом Президії Верховної ради РРФСР з Архангельської області до складу Кіровської області було передано 3 райони: Опаринський, Лальський та Подосинівський. Наприкінці 1959 року указом Президії Верховної Ради РРФСР з Ненецького національного округу до складу Комі АРСР відійшла невелика територія з робочим селищем Хальмер-Ю.
Населення Архангелська. Національний склад
Географія, рельєф
Область розташована на півночі Східноєвропейської рівнини. У центральних та південних частинах - хвиляста рівнина з хвилеподібними височинами (Коноська, Няндомська та ін). На північному заході – кряж Вітрений Пояс, на півночі – Канін Камінь, Тіманський кряж (висота до 471 м), на північному сході – хребет Пай-Хой. На схід від Тиманського кряжа розташована велика заболочена Печорська низовина, більшість якої зайнята Великоземельською та Малоземемельською тундрами. У центральній частині – морені гряди. У міжріччі Онєги та Північної Двіни, у басейні річки Куло розвинені карстові форми рельєфу.
Геологія, корисні копалини
Родовища нафти, газу, алмазів, бокситів, торфу, будматеріалів. Мінеральні джерела.
Гідрографія
Омивається Білим, Баренцевим та Карськими морями.
Всі річки (крім Ілекси) відносяться до басейну Північного Льодовитого океану. Найбільші з них – Північна Двіна (притоки Вичегда, Пінега, Вага), Онега, Мезень, Печора.
Близько 2,5 тисячі озер. Найбільші: Лача, Кенозеро, Кожозеро.
Клімат помірно континентальний, на північному сході субарктичний, з прохолодним літом і холодною тривалою зимою.
Вегетаційний період від 10 днів на північному сході до 110 днів на півдні.
Екосистема
На півночі області поширені багаторічні мерзлотні породи.
Північно-східна частина області розташована в зоні тундри з підзонами арктичної, мохово-лишайникової та (на південь) чагарникової тундри. Ґрунти тундрово-глеєві та тундрово-болотні. Зона лісотундри характеризується поєднанням рідкісних лісів з безлісими тундровими ділянками і переважанням торф'яно-глеєвих і слабопідзолистих ґрунтів.
Ліси займають близько 1/2 території області. Більша їх частина розташована в межах північної та середньої тайги. Основні лісоутворюючі породи: ялина, сосна, модрина, ялиця. На Онего-Двінському міжріччі внаслідок вирубок та пожеж практично знищено корінні тайгові ліси. Площа вкрита лісом, млн. га: 21.8 (1983), 22.0 (1988), 21.6 (1993).
Ґрунти переважно підзолисто-глеєві, торф'яно-болотні, підзолисті, підзолисто-болотні.
В Архангельській області збереглися бурий ведмідь, лось, північний олень, лисиця, песець. Птах: біла та тундряна куріпки, рябчик, тетерів, глухар та ін.
На території області Соловецький музей-заповідник (1974, 28.9 тис. га), Кенозерський національний парк (1991, 139.7), Пінезький заповідник (1974, 51.5).
Головні промислові центри: Архангельськ, Сєвєродвінськ,Новодвінськ, Коряжма, Онєга.
Транспорт: довжина експлуатаційних шляхів, км: трамвайних – 23,5 (1990), 29.9 (1996); тролейбусних: 32.4 (1990), 32,6 (1996).
Експлуатаційна довжина залізниць МПС на кінець року, км.: 1507 (1970), 1761 (1980), 1781 (1990), 1760 (1996).
Житловий фонд, тис. кв. м.: весь житловий фонд – 26730 (1990), 29106 (1996); в т.ч. у міській місцевості: 18117 (1990), 20299 (1996).
Наука, культура, освіта
Число професійно-технічних навчальних закладів: 60 (1990), 59 (1996).
Число музеїв: 19 (1990), 23 (1996).
Число професійних театрів: всього - 4 (1950-1996). В т.ч. драми - 3, дитячі та юного глядача - 1.
Визначні місця Архангельська
Музеї-заповідники: Соловецький та Малі Карели.