Історія хвороби

Наука та парамедичні нотатки

З: Singer M. et al. Third International Consensus Definitions for Sepsis and Septic Shock (Sepsis-3) // JAMA. – 2016. – Т. 315. – №. 8. - С. 801-810.

У 1991 році погоджувальна конференція розробила вихідні визначення, які будувалися на думці, що сепсис розвивається внаслідок системної запальної відповіді господаря на інфекцію (Systemic inflammatory response syndrome або SIRS) або ССВО (Синдром системної запальної відповіді).

Сепсис – це наявність двох або більше ознак ССВО + осередок інфекції.

Тяжкий сепсис - це сепсис, що ускладнився розвитком синдрому поліорганної недостатності.

Септичний шок – спричинена сепсисом гіпотензія, рефрактерна до адекватної інфузійної терапії.

У 2001 році робоча група, визнаючи обмеження даних визначень, розширила аркуш діагностичних критеріїв, але не запропонувала альтернативи, в результаті визначення "сепсис", "важкий сепсис" та "септичний шок" залишилися без змін.

На початку 2014 року була створена робоча група з сепсису за ініціативою Європейського товариства медицини критичних станів та Товариства медицини критичних станів.

Протягом року за необмеженої фінансової підтримки було розроблено ключові концепції патобіології сепсису:

1) Сепсис є провідною причиною смерті від інфекції, особливо за відсутності своєчасного розпізнавання та лікування. Діагностика сепсису потребує пильної уваги.

2) Сепсис є синдромом, що формується під впливом патогенних факторів та факторів, властивих господареві (вік, стать, раса таінші генетичні фактори, вік, супутня патологія, навколишнє середовище) з особливостями, що розвиваються з часом. Відмінність сепсису від інфекції полягає в тому, що відхиляється від норми або порушеною відповіддю господаря в поєднанні з органною дисфункцією.

3) Викликана сепсисом органна дисфункція може бути прихованою та необхідно розглядати можливість наявності органної дисфункції у кожного пацієнта за наявності інфекційного процесу. І навпаки, нерозпізнана інфекція може бути причиною розвитку нової органної дисфункції та причиною такої несподіваної появи органної дисфункції може бути інфекція.

4) Клінічний та біологічний фенотип сепсису може видозмінитися під впливом попередніх: гострих захворювань, тривалих супутніх патологій, медикаментозного лікування та інтервенційних втручань.

5) Специфічні інфекції можуть призвести до розвитку локальної органної дисфункції без формування порушеної системної відповіді господаря.

Критерії SIRS/ССВО (два і більше), що застосовуються дотепер для ідентифікації сепсису, були розглянуті робочою групою та визнані марними.

Аналіз на концентрацію прокальцитоніну в крові не є діагностичним тестом на виявлення сепсису рівня «золотого стандарту», ​​такого тесту на даний момент немає. Робочою групою прокальцитоніновий тест не докладно розглядався.

Нові терміни та визначення:

1)Сепсис - загрозлива для життя органна дисфункція в результаті порушення відповіді господаря на інфекцію.

2) Органна дисфункція може бути визначена як гостра зміна загальної кількості балів за шкалою SOFA ≥ 2 внаслідок інфекції;

3) Базова лінія шкали SOFA може бути прирівняна до нуля у пацієнтів привідсутності інформації про органу дисфункції, яка раніше була в них;

4) Два і більше балів за шкалою SOFA відображають підвищення ризику загальної летальності на 10% у загальній шпитальній популяції з підозрою на інфекцію;

5) Навіть якщо у пацієнтів прояви дисфункції мізерні, надалі їх стан може погіршитися і це підкреслює всю важливість подібного стану та необхідність якнайшвидшого початку відповідного втручання;

6) У простих термінахсепсис є загрозливий для життя стан, який виникає тоді, коли відповідь організму на інфекцію пошкоджує його ж власні органи і тканини ;

7) Пацієнти з підозрою на інфекцію, які будуть, ймовірно, довгий час перебувають у ВРІТ або помруть у лікарні, можуть бути досить швидко ідентифіковані в загальній палаті за допомогою шкали qSOFA – зміни свідомості, зниження систолічного тиску до 100 та нижче мм рт.ст. або підвищення частоти дихання до 22/хв та вище.

8)Септичний шок є підвидом сепсису, в основі якого лежать порушення циркуляції, а патологічні зміни в клітинах та метаболізмі досить глибокі, щоб значною мірою збільшити летальність.

9) Ідентифікація пацієнтів з септичним шоком проводиться на підставі клінічної концепції сепсису на тлі гіпотензії, що зберігається, вимагає введення вазопросесорів для підтримки АДср ≥ 65 мм рт.ст., рівня лактату > 2 ммоль/л, і це на тлі адекватної інфузійної терапії. Таке поєднання критеріїв призводить до летальності понад 40%.

---