Ісусова молитва - Історії - Дитяча кімната - Статті - Школа радості
В. І. Цвєткова
У сліпого хлопчика, крім корівки Зорьки, були ще й інші друзі. Про всіх я розповім по порядку. Кіт Дік і кішка Білоніжка весь час біля його ніг крутилися, нікуди не йшли. Якщо взимку сліпий хлопчик до Зорьки в сарай виходив, то вони чекали на нього біля порога. Тільки рипне дверима, вони одразу ж біжать до хлопчика з усіх ніг. Сидіти він любив не на стільці, а на підлозі. Кішки ж були раді, терлися боками, муркотіли, сідали йому на ноги.
Коли у хлопчика в кишені було щось їстівне, він виймав з кишені, обов'язково обдував від крихт, хрестив і говорив: "Господи, благослови!" Так він завжди робив. А потім їв сам і кішкам по шматочку давав.
Якщо ж сліпий хлопчик вставав уночі молитися, поки всі спали, Дік та Білоніжка знаходили його і сідали поруч, повернувши свої мордочки до ікон. Ішли всі разом: хлопчик на піч спати (або влітку на полоті), а кішки під підлогу мишок лякати.
Навесні та влітку вони виходили з хлопчиком надвір і йшли по обидва боки від його ніг. Так кішки вели хлопчика стежкою до колодязя. Колодязь мав важку, але необхідну роботу. Деколи доводилося витягувати до двохсот відер води, бо на городі росло багато капусти, огірків, помідорів, цибулі та всього іншого. Сім'я велика.
І ось сліпий братик воду з колодязя дістає, а молодші сестрички, братики бігають наввипередки і розливають своїм грядочкам, луночкам. Весело завжди було, сліпий братик підбадьорював, похвалював за добру роботу поливальників.
А коли молодші втомлювалися та питали:
- А скоро закінчимо?
На те він відповів:
- Ні, ще тільки половину полили.
Полювальники йому заперечували:
- Ні-ні, всі полили. Ти ж не бачиш!
Сліпий хлопчик, посміхаючись,говорив:
Бачу, полийте ще раз свої грядочки, бо я чую, вони просять: пити, пити!
Діти прислухаються і навіть приляжуть вухом до грядки і справді почують, що земля "сипить" від спеки. Тоді вони ще раз поливали, і земля вже не просила пити.
Сліпий хлопчик раптом оголошував сестричкам і братикам:
- Все, за останнім цеберком віднесіть і закінчимо.
Як же він дізнавався, що грядки наситилися водою? Виявляється, він молитву Ісусову читав: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного!” Заздалегідь камінчики заготовить і покладе на ноги. Як відро з колодязя витягне, молитву скаже, і камінчик від ноги відкине. Коли камінці закінчаться, тоді й усі двісті відер води витягнуті. Городу достатньо цієї вологи, а для душі двісті разів прочитав молитву. Ось як Господь його примудряв: він, сліпий, нас оберігав своїми душевними очима.