Італійська мова
Італійською мовою говорять в Італії, а також у деяких прилеглих до Італії районах – на Мальті та на Корсиці, а також у кантоні Тичино у Швейцарії: італійська є однією з чотирьох офіційних мов Швейцарії. Італійську мову широко використовують – принаймні розуміють – у всьому Середземноморському ареалі. Італійські емігранти привезли свою мову до Франції, Німеччини, Бельгії, Люксембургу, Швейцарії, Південної та Північної Америки. Таким чином, італійською мовою володіє близько 65 млн. чоловік.
Італійська як мова великої культури Відродження вплинула на всі мови Західної Європи, особливо на французьку, англійську, німецьку та іспанську. У всіх цих мовах є кілька сотень слів італійського походження, які в основному відносяться до досягнень культури в таких галузях, як музика, мистецтво та література; музична термінологія у всьому світі досі залишається переважно італійською. Крім західноєвропейських мов, італійська істотно вплинула на албанську, румунську, ладинську, мови Югославії і особливо на новогрецьку, яка протягом тривалого венеціанського панування запозичила безліч італійських елементів. Крім того, так звана lingua franca – мова, якою говорили в Середні віки у всіх портових містах Леванта, – у своїй основі має італійську, про що свідчить сама його назва.
Італійська літературна мова була кодифікована раніше за інші романські мови. У 1612 виходить перший словник, створений лексикографами флорентійської Accademia della Crusca (що залишається найважливішим центром вивчення італійської мови). Орієнтація укладачів на мову великих флорентійців 14 ст., прийнята за норму для культурних мовців та пишучих, зумовила відрив літературної мовивід живої діалектної мови (навіть у самій Флоренції), що зберігався аж до середини 20 ст., коли поширення засобів масової інформації вплинуло як на демократизацію норм літературної мови, так і на формування її живого розмовного варіанта.
ІТАЛІЯ
Географічне положення
Італія розташована на півдні Європи у центральній частині Середземномор'я. На півночі Італія межує зі Швейцарією та Австрією, на сході – зі Словенією, на північному заході – з Францією та омивається водами чотирьох морів – Адріатичного на сході, на півдні – Іонічного, на заході – Тірренського та Лігурійського. Італії належать острови – Сицилія, Сардинія, Ельба та кілька дрібних островів. Територія країни простяглася з півночі на південь більш ніж на 1100 км і складається на 23% з долин (річкових та прибережних), на 35% – з гір (Альпи та Апенніни) та на 42% – з пагорбів різної висоти.
Населення
На території Апеннінського півострова також розташовані дві незалежні держави: Ватикан та Сан-Марино. В Італії проживає близько 57,3 млн осіб; звідси – густота населення 195 осіб на кв.км. Найбільш густо населені області Ломбардія, Кампанія, Лаціо, Сицилія, П'ємонт та Венето.
Державний лад
За своїм державним устроєм Італія, починаючи з 1948 року, є парламентською республікою, главою якої є Президент, який обирається парламентом терміном до 7 років.
Релігія
Більшість італійців проповідують католицьку релігію. Центр католицької церкви – держава Ватикан на чолі з Папою Римським розташована на території Італії.
Свята
Багато традиційних свят в Італії носять релігійний характер.
Велике весняне свято – Великдень. Її відзначають ззмінною датою. Вона починається з «Великоднього понеділка» і триває цілий тиждень.
1 травня – День Праці – різноманітні профспілки країни проводять мітинги трудящих.
Серед інших свят хотілося б відзначити грандіозні стрибки на конях у тосканському місті Сієна, так звані Паліо, які влаштовують щороку в розпал літнього сезону. Кожен міський квартал «контрада» виставляє на стрибках коня та вершників костюмі епохи середньовіччя.