Іван Сірко
Івана Сірка поховано на цвинтарі в селі Капулівка, 1680 року. Козацький цвинтар, на якому він був похований, був знищений московськими військами, але через деякий час, коли запорожці знову повернулися на Чортомлик, вони зуміли навести там порядок і в такому вигляді він проіснував до наших днів. Нова, радянська, влада не надто переймалася цим одним із святих місць нашої української історії. Тим більше, що рукотворне Каховське море почало підбиратися до нього і берег поступово обвалювався, а разом із ним йшли під воду могили запорожців. Свого часу працівники історико-культурного заповідника на острові Хортиця побували на цьому місці і розповідали, що він був тихим, непомітним цвинтарем, поруч хлюпається Каховське море, «стягуючи» до себе чергового героя минулих століть.
Але якось тут усе змінилося. У 1966 році, коли на запрошення Голови Президії Верховної Ради СРСР М.В.Підгорного з великим офіційним одинадцятиденним візитом приїхав президент Французької республіки Шарль де Голль, під час перебування він відвідав Москву, Ленінград, Київ, Волгоград і Новосибірськ.
Під час перебування у Києві Шарль де Голль несподівано звернувся до керівників республіки:
— Я хотів би побувати на могилі Івана Сірка, національного героя Франції.
Тодішні керівники України, перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест та Голова Ради Міністрів УРСР Володимир Щербицький завмерли від несподіванки, але зробили вигляд радісного задоволення:
— Все зробимо, Пане Президенте, ось тільки знайдемо вільне вічко у Вашому надто напруженому графіку відвідування.
Після того, як високі гості, тому що Шарль де Голль був зі своєю дружиною Івонною,вирушили до відведеної для них резиденції, Шелест та Щербицький викликали до себе істориків з Академії Наук та командування Київського військового округу. Історики доповіли, що справді на Дніпропетровщині, в селі Капулівка, збереглася могила кошового отамана Запорізької Січі Івана Дмитровича Сірка.
Толі високопоставлені керівники республіки ухвалили рішення:
— Негайно військовим летіти до Капулівки і навести там марафет.
Військові спорядили до Капулівки транспортний літак із саперами та спеціалістами з паркового господарства з відповідним інвентарем. І всю ніч, після прибуття, вони ретельно зводили невеликий, але добре спланований парк, засаджений деревами та декоративними чагарниками.
Коли прилетів із Києва Шарль де Голль, він зупинив машину за кілометр від могили і йшов разом із дружиною велично та урочисто, щоб покласти квіти до могили героя України та Франції. А довкола завмер місцевий партапарат, дивуючись, з якого дива занесло в їхні пенати таких високих гостей.
Коли після закінчення свого візиту до Києва, Шарль де Голль відлітав, то він особисто подякував Шелесту та Щербицькому, що ті допомогли йому побувати на могилі героя. Зрозуміло, що, як відомо, все у колишньому Радянському Союзі було таємницею і не дивно, що сучасні працівники Нікопольського краєзнавчого музею про це не знають. Але факт залишається фактом.
Зрештою, могилу Івана Сірка перенесли у безпечне місце, а на 500-річчя Запорізького козацтва насипали великий курган і на могилі поставили пам'ятник.
Приємно, що до цього, не здогадуючись про це, долучився і видатний діяч Франції Шарль де Голль.
за матеріалами Алли Пелехової та Віталія Шевченка