Як читати штрих-код на етикетці
У далекі радянські часи штрих-коду не було й близько. У період тотального дефіциту товарів було небагато, орієнтуватися у них було нескладно, тому потреби у додатковому кодуванні була відсутня. При нашому сьогоднішньому достатку запам'ятати всі назви не в змозі ні продавець, ні виробник. Ось і прийшли на зміну довгим сертифікатам із описом товару короткі та компактні штрих-коди.
Продавцю тепер достатньо пронести товар штрих-кодом вниз над сканером касового апарату, і на екрані з'являється вся інформація. Це значно спрощує та прискорює процес складування та продажу продуктів. На даний момент закодовані практично всі товари, що обертаються на світовому ринку. За бажання виробник може і не ставити на свій товар штрих-код, тим більше, що коштує це недешево.
Для того, щоб отримати товарну нумерацію, необхідно сплатити вступний внесок (14 000 рублів) в українську філію міжнародної системи товарних номерів (EAN), а потім щорічно виплачувати близько 9 тисяч на підтримку системи. Але виробники вважають за краще розщедритися, тому що реалізувати товари без штрих-коду практично неможливо (більшість магазинів відмовляються їх приймати).
Зовнішній вигляд штрих-коду мало що може сказати. Попри те, що ми звикли бачити, він може бути і вузьким, і коротким, і зовсім без цифр. Допускаються скорочені кодування.Але це, скоріше, виняток. Більшість виробників дотримуються встановленої системи кодування. І не треба бути семи п'ядей у лобі, щоб загадку цю розгадати, бо кожна цифра позначає конкретні дані.
Отже, у штрих-коді, що складається, за європейським стандартом, із 13 цифр, перші дві цифри позначають країну; наступні п'ять – код підприємства; у наступних п'яти цифрах зашифровані споживчі властивості (перша – ім'я товару, друга – споживчі особливості, третя – маса, четверта – склад, п'ята – колір).
Остання цифра штрих-коду - контрольна, служить визначення автентичності коду. Якщо зробити нескладні арифметичні обчислення з цифрами штрих-коду, є шанс дізнатися про те, чи справжній продукт перед вами або банальна підробка. Ось ця формула: Складіть цифри, що стоять на парних місцях. Отриману суму помножте на три. Складіть цифри, що стоять на непарних місцях, крім останньої. Складіть два попередні результати. А тепер від цієї суми відкиньте першу цифру. З десяти відніміть останній результат. І радійте – обчислення можна закінчити. Якщо у вас вийшла цифра, що дорівнює останньої, контрольної, то перед вами оригінальний продукт. Якщо цифри не збігаються, перед вами швидше за все підробка.
Міф: Наявність штрих-коду свідчить якість товару. Насправді: До якості товарів штрих-код не має відношення. Він і створений був не стільки для споживачів, скільки для виробників і, головне, реалізаторів. Єдине, що може з штрихового кодування визначити споживач, то це країну-виробника. Однак і тут є складнощі. Якщо країна-виробник, яка вказана на етикетці, не збігається з даними штрих-коду, це не завжди означає, що ви напали на підробку. Деякіфірми, виробляючи товари одній країні, реєструються в іншій або розміщують у третіх країнах свої філії. А можливо це спільне виробництво. Міф Штриховий код на упаковку може наносити тільки виробник товару. Насправді: Відповідно до правил EAN Internatiоnal пріоритетне право штрихового кодування продукції належить власнику товарного знака (бренду) або специфікації на виробництво товару незалежно від того, де і ким він вироблений. Однак якщо з якихось причин власник торгової марки штриховий код не наніс, це може зробити виробник. Якщо і виробник товару не наніс штрих-коду, це може зробити постачальник (імпортер). На етикетці вказується "Постачальник: найменування компанії-постачальника" та його штриховий код. Міф: У штриховому коді є прихована інформація про споживчі властивості товару - виробника, фасон, колір моделі, термін придатності і так далі. Насправді: Штриховий код - це лише унікальний номер, за яким в електронному каталозі організації-виробника можна відшукати дані про вказану продукцію. Без доступу до цього каталогу нічого не можна дізнатися. Проте за штрих-кодом можна дізнатися виробника товару. У 1999 році було створено єдину інформаційну систему глобального регістру GEPIR, яка дозволяє через Інтернет отримати інформацію про належність штрихових кодів. Для цього необхідно тільки зайти на українську або головну сторінку GEPIR в інтернеті і ввести код, який вас цікавить. Міф: Якщо коду товару, що цікавить, немає в регістрі GEPIR, то товар підроблений. Насправді: Відсутність штрих-коду в базі даних не є свідченням його підробленості. Наприклад, це може бути результатом прийнятого в багатьох країнах законодавства про розкриття інформації відповідно дояким компанія у деяких випадках за своїм бажанням вибирає, надавати дані чи ні.
Штрих-коди країн-виробників, чиї товари найчастіше зустрічаються на українському ринку: