Як іноземна мова змінює етику та мораль
У багатьох людей, які говорять більш ніж однією мовою, часто виникає відчуття, що в кожній з цих мов вона дещо інша людина. Можливо, що й моральний компас вказує на різні боки, залежно від того, якою мовою ми користуємося нині?
Це питання нещодавно зацікавило психологів, які вивчають моральну поведінку людини. У кількох дослідженнях вони сфокусувалися на тому, як люди думають про етичні проблеми нерідними їм мовами. Практичний вимір цієї проблеми полягає в тому, що делегатам міжнародних інституцій, як, наприклад, ООН часто доводиться приймати рішення, користуючись саме офіційною мовою, а не рідною. Як виявилося, коли люди постають перед моральною дилемою, вони схильні її вирішувати по-різному, якщо її сформулювати рідною чи іноземною мовою.
У 2014 році команда психологів під керівництвом Альберта Кости запропонувала учасникам психологічного експерименту вирішити етичну «дилему трамвая»: уявіть, що трамвай їде рейками, на яких лежать п'ять осіб. Ви можете натиснути важіль, який спрямує трамвай на сусідні рейки, на яких лежить одна людина. Отже, ви можете принести в жертву одну людину, але врятувати п'ятьох. Ви натиснули на важіль?
Інший доказ того, що іноземна мова зрушує моральні межі особистості, виявила психолог Джанет Гейпель. Учасникам дослідження запропонували перелік вчинків, які хоч і не завдають фізичної шкоди, але засуджені суспільством. Йшлося, наприклад, про добровільний інцестний зв'язок між братом і сестрою або про те, як хтось зварив і з'їв свого пса після того, як його збила машина. Як виявилося, ті, хто читав ці історії іноземною мовою(експеримент проводили англійською та італійською), були менш схильні їх засуджувати їхніх героїв, ніж ті, хто читав їх рідною.
Чому на наші моральні висновки впливає мова? Одне пояснення полягає в тому, що моральні рішення можна виносити двома суперечливими способами, керуючись швидким і часто поверховим «почуттям» або глибоким роздумам про моральне благо. Якщо ми користуємося чужою мовою, то підсвідомо вибираємо другий спосіб, адже розуміння іноземної мови потребує більше інтелектуальних зусиль, ніж рідна. Це теж, до речі, пояснює, чому люди роблять менше розсіяних помилок у математичних завданнях, написаних складним для сприйняття шрифтом.
Інше пояснення полягає в тому, що рідна мова, яку ми засвоюємо в дитинстві, є для нас більш насиченою емоційними фарбами, ніж мова, яку ми освоїли в академічному середовищі. Як наслідок, моральні проблеми, сформульовані чужою мовою, викликають слабкий емоційний відгук, ніж самі проблеми, сформульовані рідною.
Переконливі докази того, що рідна мова викликає глибшу емоційну реакцію, ніж іноземна, наводить психолог Кетрін Харріс. Вимірюючи ступінь емоційного збудження з електричними імпульсами шкіри (електропровідність шкіри зростає під час викидів адреналіну), вона запропонувала етнічним туркам, які пізніше вивчили англійську, словесні пари обома мовами. Деякі слова були нейтральними («стіл»), тоді як інші були табуйованими («лайно») або містили моральне осудження («Ганьба тобі!»). Як виявилося, шкіра учасників експерименту демонструвала підвищену сензитивність до табуйованих слів, якщо їх подавали рідною мовою. Проте найбільший зв'язок «мова — реакція» виявлялася у разізасуджуючих висловів: учасники практично ігнорували їх англійською, але дуже збуджувалися, коли вони звучали турецькою. Деякі навіть повідомили, що чули їх голосами близьких родичів. Якщо рідна мова може викликати спогади про наші ранні злочини та покарання, то нема чого дивуватися, що вона впливає і на моральні висновки, які ми робимо.
Однак, цей експеримент підтверджує висновок, що чужа мова притуплює емоційну відповідь і викликає менше співчуття до людей з благородними намірами та меншого обурення до людей зі злими. Це узгоджується з даними клінічних досліджень, у яких люди з пошкодженням вентромедіальної префронтальної кори (ділянка мозку, що відповідає за емоції) також робили більший акцент на наслідках, ніж причинах.