Як виростити дитину білінгвом
Дитина, що отримує від народження знання двох мов, двох культур, знаходить ні з чим не порівнянний дар. Треба тільки навчити його користуватися. Від батьків потрібна увага, зосередженість та терпимість.
Зазвичай двомовна сім'я живе у мовному середовищі одного з батьків. Відповідно, мова середовища згодом неминуче почне превалювати. Якщо мама, наприклад, українська, а тато італієць (як у моєму випадку), кожному батькові слід розмовляти з дитиною своєю мовою. Цей класичний метод«один з батьків — одна мова» дозволяє дитині засвоїти, що мама говорить однією мовою, а тато іншою. Мама читає на ніч українські книжки, а тато італійські.
Коли дитина зовсім маленька і перебуває переважно з мамою, це нескладно. Але потім, коли він починає «виходити у світ», доведеться докладати найбільших зусиль. В Італії багато мам-іноземок чомусь вважають за краще в громадських місцях говорити з дітьми по-італійськи. На моє запитання: «Як можна з рідною своєю істотою говорити нерідною мовою?» багато хто відповідає, що вони «некомфортно почуваються, коли оточуючі не розуміють, що вони говорять». Незрозуміло, навіщо оточуючим розуміти ваші діалоги з малюком типу «Зараз візьмемо цей ціпок і наловимо багато риби в ставку!» Схоже, що ці мами просто соромляться бути самими собою, намагаються замаскувати своє походження, що неможливо, оскільки від акценту нікуди не дінешся. У такій ситуації дитина відчуває мамину невпевненість і розгубленість, якийсь сором за свою рідну мову, а потім, відповідно, зрозуміє, якщо мама сама соромиться говорити рідною мовою, значить і їй цього робити зовсім не потрібно. Так дитина з подачі матеріпозбавляється дару білінгвізму.
Коли у ваше спілкування включається місцеве населення, доводиться переходити мовою навколишнього мовного середовища,дублюючи фрази для дитини українською. Адже було б просто неввічливо обговорювати «тітку» мовою, яку вона не розуміє.
Як же розвинути та зберегти мову, яка перебуває у меншості?
Коли дитина тільки починає говорити, у нього спонтанно прориваються слова двома мовами. Тоді логічно відразу запропонувати йому другий варіант, щоб закріпилися обидва слова. Потім настає період, коли він все охочіше повторює слова за мамою та татом, починає формувати найпростіші фрази із двох-трьох слів. Можливо, він заважатиме слова з двох мов, а значить, його мови можуть бути зрозумілі лише одному з членів сім'ї. Потрібно докласти багато сил, щоб не нав'язуючи, але м'яко рекомендуючи, поправляти його та вимовляти обидва варіанти двома мовами. Так, дивишся, і тато вивчить найпростіші фрази маминою мовою чи навпаки.
Коли сім'я у повному складі, доводиться говорити однією мовою, чи то мова тата, мами чи навколишнього середовища. Якщо мати на увазі, що мозок дитини до 3-х років працює на 200% активніше мозку дорослої людини, можливості, що відкриваються перед цим юним мозком, просто окриляють! Паралельне засвоєння двох мовних ліній дається йому легко, тому що відбувається в процесі пізнання світу і у вигляді гри. Наприклад, візуально яблуко зв'язується в мозку дитини не з одним словом, а з двома.Складніше, коли батьки різних національностей живуть у третьому мовному середовищі. Тут у дитини може виникнути лінгвістичний вінегрет. Потрібно і тут дотримуватися лінії «один з батьків — одна мова», а мова середовища прийде пізніше, коли дитина піде в ясла або дитячий садок.
Двомовні діти зазвичай починають говорити пізніше за своїх одномовних однолітків. Але науково доведено, що дитина, з дитинства пізнає середу в двовимірному мовному просторі, набагато краще сприймає нові знання, краще навчається в школі, причому не тільки в гуманітарному напрямку. Зрозуміло, засвоєння інших іноземних мов потім піде як по маслу.
Щоб виростити двомовну дитину,необов'язково бути одружена з іноземцем або жити в іншій країні. Можна поступово, коли в дитини вже сформувалися розмовні навички та набрано достатнього словникового запасу (років до трьох, а то й раніше), поступово вводити, наприклад, англійські слова. Якщо батьки чудово володіють іноземними мовами, можна влаштовувати «дні англійської» або «дні німецької», як це робилося в аристократичних будинках дореволюційної України, де у дітей були бони трьох національностей.
Скільки мов ти знаєш – стільки життів проживеш!