Яке горе було у гриньова, і як ставився до цього генерал

Петя Гриньов жив у багатій сім'ї. Вони мали пароплав, "Дункан" називався. Якось вони попливли зі Швабриним Волгою в Сочі на ярмарок, щоб купити Пете чоботи, а то ні в чому стало ходити. І навіть поки пливли, весь цей час Швабрін його виховував, як треба жити, а як не треба. І коли вони пропливали повз Індію, то Пете сподобалася капітанська донька, яка теж пливла разом із ними на відпочинок до санаторію "Артек". Але її тато, минулого пірат Карибського моря, не дозволив їм зіграти весілля і одружитися, і тоді вони вирішили втекти до Єгипту до папуасів і працювати там погоничами верблюдів. Вони почали катати туристів на них і якщо туристу треба було злізти з верблюда, то вони заламували таку ціну, що незабаром так розбагатіли, що змогли купити лавку в Монголії та найняти туди рабів із Африки. А Швабрину стало завидно і він теж вступив на службу до Ясера Арафата. Він йому тяг шаблю, а вечорами колов горіхи. Той їх дуже любив. А Петя Гриньов перевіз до Монголії своїх тата з мамою і того старого єврея-капітана, у якого вже не стало пароплава і взагалі нічого не стало, тільки одна трубка, яку він курив постійно і матюкався: "б-б-б-б-б" на скриню мерця" і ще щось. У якийсь час Гриньову довелося йти в армію до Пугачова. Йому дали червоні шаровари, а на шию повісили гранату. Так і ходив Петя Сибіром, залучав кунгурів у православ'я, плавав річками на човнах і крав ситець і сукно у купців, які були лояльними батькові Пугачову. Також він брав участь у написанні листа султану, в якому йшлося про мерзопакостну юшку, що готується в їхньому стані кухарем Кирюхою, згодом скинутим на суху березу. Там він дістався допоручика і відростив черевце, вуса вже були. Пугачов то був ух який вибоба, він роз'їжджав на сивій кобилі в чорному плащі і рубав голову білої гвардії. Йому ще прислужували Анка і Петька, які постійно цькували йому анекдоти про Брежнєва, а той заливисто реготав так, що всі шпигуни, які повзли до них у тил, повертали назад і вже на своєму боці шукали туалет і довго не виходили туди. А Гриньов че, не риба-не м'ясо, в окулярах і ніби вічно вагітний, звичайно, він заздрив Пугачову, що в того була бурка і кулемет на коліщатках. Потім Гриньов зі Швабриним зустрілися на війні і коли бігли в атаку і кричали «мати-твою», то запнулися один одного і зламали собі ноги і руки. Так знову звела їхня доля. Їх поклали у лазарет. А мед. сестрою там була та сама капітанська донька, Маша її звали. Вона ставила Гриньову уколи з вітамінкою, а Швабрину фіг і той знову стукав і став ревнувати. Вони довго лаялися, потім почали битися на милицях. За це їх вигнали з лазарету, а Машу перевели до Скліфа на підвищення. Коли Гриньов із Швабриним одужали, то вони стрілялися на дуелі у Тигровій балці. А Петро перший дізнався про це і розжалував обох до поручиків, раніше то були осаулами, а зараз ШИШ. А Машка вивчилася на фешеля і поїхала за кордон до Монголії, там вона лікувала від свинячого грипу всіх поспіль, які навіть не хворіли. Вона навіть лікувала Петячих батьків, які вже стали старі і нічого не могли робити, тільки маткалися і молилися день і ніч. Але це їм не допомогло, і вони померли в Ізраїлі, коли приїхали туди на мекку. Так і поховали їх десь у секторі Газа у піраміді Хеопса та забули про них. Але Петя не забув і щороку приїжджав попровідувати своїх батьків папірусним човном. «РА» називався той човен. Швабрін кудись зачіпав і ніс не показував більше ніде, так ізгинув канальці. Може спився, а може, в монастир пішов, один Бог знає…