Якою мовою слід проводити церковну службу в Осетії, Dzutsev s Weblog
Розвитки в Caucasus, North Caucasus, North and South Ossetia, Russia, US, this world and beyond:)
Якою мовою слід проводити церковну службу в Осетії?
Упродовж розмови о. Дмитро Асратян розповідає, що рішення про те, якою мовою служити, має залишатися за самими людьми, нав'язувати його безглуздо. Нерідко виявляється, що люди гірше розуміють читання нібито рідною мовою, ніж церковнослов'янською.
На Кавказі охочіше читають українською
– О. Дмитре, чи буде реально затребуваний переклад Біблії осетинською мовою, якою Ви займаєтеся?
Якщо говорити про осетинському перекладі, то, природно, на ці проблеми накладаються складнощі з читанням рідною мовою. Не секрет, що на Північному Кавказі практично повсюдно українською мовою читають набагато охочіше, ніж рідною – навіть якщо останній зберігається мовою спілкування.
– В осетинських школах ведеться навчання рідної мови?
- Як таких осетинських шкіл давно немає. У 50-ті роки була кампанія зі згортання викладання осетинською мовою. Деякі з перекладачів, з якими я працюю, ще встигли здобути освіту (до 5-6 класу) рідною мовою. Потім вирішили, що вчити осетинською мовою нема чого. Осетинський став викладатися як предмет, причому далеко не найважливіший. В останні роки ставлення до нього стало серйознішим, але ефективність його викладання викликає великі сумніви. Навіть діти-осетини вивчають його як іноземну мову. А викладання осетинською мовою так і не було відновлено, якщо не брати до уваги одну експериментальну школу, яку фінансує ЮНЕСКО.
Богослужіння осетинською – екзотика
- А у зв'язку з перекладом Нового Завіту осетинською мовоюніколи не виникала ідея вести богослужіння осетинською мовою?
– Ідея вести богослужіння осетинською мовою існувала завжди, незалежно від наших перекладацьких проектів. Як я вже казав, до революції осетинськи служили досить активно; якоюсь мірою осетинська мова вживається в богослужінні і зараз (хоч і дуже обмежено).
Слід зазначити, що наші переклади не вбудовуються «автоматично» у систему осетинського богослужіння, бо такі організації, як Інститут перекладу Біблії, готують тексти насамперед для домашнього читання. Втім, очевидно, що переклад Писання – хоча б і для індивідуального читання – і богослужбових текстів – не можуть здійснюватися незалежно один від одного, хоча б через необхідність уніфікувати богословську термінологію.
З іншого боку, богослужіння осетинською мовою – поки що скоріше екзотика. У Південній Осетії та Літургію служать, щоправда, неясно, які переклади використовуються. На Півночі осетинський звучить лише у кількох храмах, та й там – лише окремі моменти богослужіння (Євангеліє, деякі ектенії, «Отче наш»), на розсуд священика.
Можливо, у справі відродження богослужіння осетинською мовою (я говорю про відродження, оскільки в XIX столітті богослужіння відбувалося) відіграють роль два наші монастирі – чоловічий і жіночий (обидва вони називаються «аланськими»).
Звісно, велика проблема – богослужбові тексти. Дореволюційні переклади й у ХІХ столітті вважалися дуже недосконалими. Загалом, усі чи майже всі згодні, що їх потрібно тією чи іншою мірою редагувати чи створювати переклади заново. Але що саме потрібно робити – у цьому питанні згоди немає. Мабуть, рішенням могло б стати створення робочої групи з відновлення осетинського богослужіння,але поки що такої не існує. Склалася парадоксальна ситуація – вже тричі (а якщо вважати «Свідків Єгови») на осетинську перевели Новий Завіт, у чернетці переведена більша частина Старого Завіту – а загальноприйнятого перекладу «Отче наш», як і раніше, немає; комусь подобається один варіант, комусь інший…
Осетинське застілля – це молитва
– Яким є співвідношення осетин та українців в Осетії? Чи володіє українське населення осетинською мовою?
– У Північній Осетії надзвичайно високий рівень поширення української мови, бо, як я вже казав, останні 50 років освіта ведеться лише українською мовою. Тією чи іншою мірою рідною мовою володіє більшість осетинів, але з кожним поколінням знання мови стає дедалі слабшим, особливо у Владикавказі (а в столиці живе більша частина населення республіки). У селах та невеликих містах осетинська мова, як і раніше, залишається основною мовою спілкування. Це щодо усного мовлення. А про те, скільки людей читають рідною мовою, можна судити з тиражів періодики: щоденна республіканська газета «Растдзінад» – 17 тисяч екземплярів, літературний журнал «Мах дуг» – близько 2 тисяч (при населенні близько 600 тисяч осіб). Видання українською мовою користуються значно більшим попитом.
У Південній Осетії осетинською мовою говорять усі; він зберігає стійкі позиції у побуті, чого не скажеш про Півночі. Але й тут у багатьох сферах використовується переважно чи виключно українська мова.
Мабуть, є лише одна область, де позиції осетинської непохитні – це ритуальна. Весілля, похорон, традиційні свята, як і раніше, відіграють величезну роль у житті кожного осетину, навіть цілком обрусілого з мови та культури. Традиційне застілля йде виключно осетинськоюмовою.
українців у республіці близько 100 тисяч, осетин – 400-500 тисяч. Національний склад населення сильно змінився за останні двадцять років – поїхала значна частина українців (та й чимало осетинів); при цьому на Північ переселилися багато жителів Південної Осетії та більшість осетинів, які проживали у внутрішніх районах Грузії.
українські (і представники інших народів) осетинською мовою, як правило, не володіють; мовою міжнаціонального спілкування є майже виключно українська. У Владикавказі можна нерідко почути приблизно таке: «А навіщо нам вивчати осетинську мову, якщо самі осетини нею не говорять?» Проте за межами Владикавказу, у місцях, де осетинська мова, як і раніше, домінує в побуті, українські її розуміють, а то й кажуть. Але таких небагато.
– А навіщо перекладати богослужіння осетинською мовою, якщо майже всі розуміють українською? Це таке місіонерське завдання?
– Безумовно, зокрема й місіонерська. І українська людина, приходячи до храму, стикається із досить незрозумілою церковнослов'янською мовою. Але для української церковнослов'янської мови це тисячолітня традиція культури та молитви; при всій незрозумілості відмова від слов'янської мови в Україні означатиме радикальний перелом усього духовного життя, і незрозуміло, чи зможе Україна його пережити. А для осетин церковнослов'янська мова – чужа, це не та мова, якою молилися Богу їхні предки.
Як виходить - людина до 5-6 років говорить по-осетинськи, потім приходить до школи, де в її свідомості відбувається якась революція, він освоює ще одну мову, яка частково витісняє рідну. А потім у Церкві йому пропонують освоїти ще й третю мову. Чи багато хто може справитися з таким завданням?
Осетини – історично християнський народ. Було б дивним,якщо при цьому єдиною мовою в Церкві залишалася б церковнослов'янська, з якою зіткнулися осетини відносно недавно.
Якщо ми хочемо, щоб Православ'я не сприймалося як релігія, нав'язана ззовні, то принаймні у деяких храмах богослужіння необхідно здійснювати осетинськи.
Це пов'язано ще й із національними традиціями, бо осетини – народ дуже побожний. Серед них практично не трапляються атеїсти. Можна, звичайно, говорити, що все це поверхово, що ця релігійність не виходить за межі традиційних застіль. Але з іншого боку, не можна не визнати: усі головні події: народження, весілля, смерть, усі свята (а традиційні свята досі відіграють дуже велику роль у житті осетин) – мають релігійний вимір. Будь-яке осетинське гуляння – це молитва, якщо хочете, літургія. І люди це усвідомлюють.
Нерідко можна почути, що осетинське гуляння вже не те, що справжні звичаї йдуть у минуле. І все ж за всіх трансформацій, скажімо так, не на краще, навіть звичайний день народження стає саме святом з молитвою. Це може, звичайно, здаватися дивним для української людини – те, що осетини моляться зі склянкою у руці. Але це все-таки молитва, і тільки осетинською мовою.
Приходячи до Церкви та стаючи православними, люди не відмовляються від традиційного молитовного життя всередині осетинського соціуму, не перестають ходити на весілля та похорон. Навряд чи вкоріненню Православ'я сприятиме ситуація, коли осетин удома молиться рідною мовою, а в церкві – церковнослов'янською. При цьому уявити традиційну молитву не рідною мовою просто неможливо.
Звичайно, рішення про те, якою мовою служити, має залишатися за самими людьми, нав'язувати його безглуздо. До того жзалишаються дуже великі проблеми із перекладом. Нерідко виявляється, що люди гірше розуміють читання нібито рідною мовою, ніж церковнослов'янською. Ще не створені богослужбові тексти, які б сприймалися людьми як справжня молитва, а не просто як переклад із церковнослов'янської.
І все ж не забуватимемо, яку користь принесли свого часу не надто вдалі переклади XIX століття. До тих пір, поки в Осетії служили по-грузинському або по-слов'янському, інтересу до богослужіння практично не було. Поява осетинських богослужбових текстів, хай і не дуже зрозумілих, призвела до відчутних зрушень; шкода лише, що революція не дозволила цей успіх закріпити.
Звичайно, мовна ситуація дуже змінилася порівняно з ХІХ століттям хоча б тому, що переважна більшість осетинів тоді не знала української мови. Зараз навпаки – майже 100% знають українську і дуже багато хто погано знає осетинську.