Казка про Дракона та Лицаря
Жив-був у світі Дракон. Ну, нормальний такий дракон — чорний, лускатий, крила там, пазурі, ікла, гребінь та купа скарбів у печері. І, як водиться, з лицарями бився. З одним Лицарем, точніше. Приїде цей самий Лицар під ранок, у свій ріг засурмить, Дракона розбудить. Той виповзе, лапою стукне - потім зубами поперек тіла візьме, поперек сідла покладе і на коня гаркне - той і скаче, тягне Лицаря до лікарів, переломи зцілювати. Краса. Тільки одного разу Лицар не приїхав. Дракон навіть занепокоївся, полетів дізнаватися, що таке сталося. Долетів до володінь Лицаря, перекинувся дівчиною, прихопив кошик яблук і попер прямо в замок, мовляв, послали з села передати на кухню. — А що тут у вас таке? — Так Лицар одружитися зібрався. Дракон образився, пішов одразу до покоїв самого Лицаря. І з порога гаркнув: — Ти чому до Дракона не приїхав? Лицар аж пивом подавився. Потім прокашлявся і як гаркне: — А тому що я на лікарях уже розорився! А дружина, вона хоч і теж зміїної породи, хоч по п'ять кісток зараз ламати не буде. Дракон образився, шваркнув яблуками об підлогу і пішов надвір. Перекинувся там, плюнув на стіну замку вогнем та полетів до себе. — Недобре вийшло, — подумав Лицар. Вліз він у свої обладунки і поїхав до лігва. Трубив-трубив у ріг, не виповзає Дракон. Лицар глянув на коня, кінь глянув на Лицаря. І обидва пішли до печери. — А де Дракон? Кінь помотав головою, типу, не брав. Лицар сів на підлогу і засумував. Ну ось що йому одружитися знадобилося? Он який Дракон був — чорний, лускатий, а як лапою прикладав? А як потім на коня вкладав, подумаєш, перші разів п'ять упустив з незвички. Нічого, зцілили ж. А тут уже Дракон повзе, пихкає і ображається. — Ти де був? — заволав Лицар. — Сам жалієшся,що не приїжджаю! А я приїхав — одразу змився? — Мене інший лицар побив, — прохникав Дракон. — Лапку подряпав. — Ану, подати мені цього лицаря сюди! Конкурента Лицар обробив добре. Дракон аж поаплодував наприкінці поєдинку. І пішов розбиратися, в якій із банок консерви смачніше, тобто де його особистий Лицар. Звично поклав його на коня, гаркнув на те, щоб швидше біг. На ранок Дракона розбудив звичний звук рогу і крики Лицаря про поєдинок. — Дістало, — признався Дракон, перекинувшись на вигляд дівчини. — Що дістало? — Життя таке мене дістало. І ритуали догляду ваші ідіотські мене теж дістали, бо беру ініціативу у свої лапи. Будеш зі мною жити? Лицар подивився на Дракона. І кивнув. Ні, ну, а що? Хороший Дракон… Чорний, лускатий, крила там, пазурі, ікла, гребінь та купа скарбів у печері.
Подібні цитати
— Хатинко, хатинко, повернися до мене лісом до заду передом. — Ви ставите мене у філологічний глухий кут своїми авангардистськими ідіомами. - Чооооооо. — Так, приблизно це я й мала на увазі…:)))