Кішка та Вітер
Іноді мене питають – як з'являються казки?
Казки, вони ж дуже норовливі, багато сором'язливі, уразливі. Навіть якщо казка вже з'явилася десь поряд з тобою, вона не одразу з'являється на очі, а ховається і придивляється. Начебто її й немає, тільки слабкий запах чудовості. А шукатимеш не знайдеш. Але ось проходиш повз шафу чи ліжко, наприклад, і помічаєш швидкий промельк, ніби хтось спробував ухопити тебе за ногу або привернути твою увагу. Значить, казка вже тут і хоче, щоб її витягли. Можна, звичайно, схопити рукою і витягнути її з затишного місця, де вона ховається, але, як і казка кішка в такому разі буде впиратися всіма лапами, шипіти, дряпатися і всіляко висловлювати своє несхвалення. І якщо наполягати, то з'явитися на світ вся розпатлана і шкідлива.
Так робити зовсім не можна!
Казку треба виманювати з її сховища. Для цього треба зручно розташуватися поряд, робиш із цікавого слова яскравий бантик із фразою мотузкою і починаєш процес гри-виманювання. Якщо слово бантик привабливе, то спочатку з'явиться лапа, яка захоче зловити такий привабливий бантик, потім вушка та мордочка і лише потім вся казка. Казка вже вилізла, але очікуємо, щоб з'явився її хвіст. Сидимо поруч із нею спокійно, запрошуючи казку посидіти поряд, і обов'язково її треба хвалити – яка вона чудова. Якщо все зроблено правильно, то казка вляжеться поряд, розкидавши лапи. Тепер її можна розглядати, розчісувати. А вона навіватиме приємні думки.