Книга Стівен Крейн
ПРИЙЗД НЕВІСТИ В ЙЕЛЛОУ - СКАЙ
Величезний пульманівський вагон, гордий своїм стрімким рухом, мчав на схід. Погляд, кинутий з його віконця, всюди довкола знаходив лише безмежні техаські прерії, що тікали в далечінь. Неосяжна, суцільно вкрита зеленою травою рівнина, похмурі, непривабливі мескіти і кактуси, острівці каркасних будиночків, прозорі, ніжні гайки проносилися повз, йдучи кудись за обрій, у порожнечу. У Сан-Антоніо у вагон села пара молодят, прямо з-під вінця. Обличчя чоловіка, червоне від засмаги, говорило про багато днів, проведених на сонці і вітрі. Цегляно-червоного кольору руки безперервно рухалися, намагаючись знайти собі місце і бути під стать незвичному новому чорному костюму. Час від
часу він з благоговінням оглядав своє вбрання. Влаштувавши нарешті руки на колінах, він сів статечно, ніби чекаючи черги в цирульні. На інших пасажирів він поглядав несміливо і нерішуче. Наречену навряд чи можна було назвати гарненькою, як, втім, і надто юною. На ній дуже мило сиділа блакитна кашемірова сукня, прикрашена смужками з вельвету і оксамиту і незліченною кількістю гудзиків. Вона безперервно крутилася і крутила головою, наглядаючи за своїми пишними рукавами з буфами, які явно не давали їй спокою. Було видно, що вона сильно страждає від спеки і що покірно чекає ще більших страждань. особі чимось дивним і недоречним. Наречені виглядали по-справжньому щасливими. - Чи роз'їжджала ти колись у таких ось салон-вагонах? - спитав він, захоплено посміхаючись. - Ні, - відповіла вона, - ніколи. Щоправда, шикарно? - Здорово! А скоро мипідемо тринькати гроші у вагон-ресторан. Найкращий обід у світі. І всього за долар. - Ого-го! - вигукнула наречена. - Цілий долар? Це для нас забагато, Джек.
- Ні, - хоробро відповів він, - принаймні не сьогодні. Сьогодні ми живемо на повну котушку. Трохи пізніше він уже пояснював їй щось про поїзди. - Ти подивися, з одного кінця Техасу в інший добра тисяча миль, а