Кохання це дар
Прочитала в інеті. здалося глибоким. ДІЛЮСЬ.
Кохання це дар. Треба його берегти та оберігати. Втративши його одного разу, не легко все повернути на свої кола. Багато людей знаходять любов і за своєю дурною помилкою так само втрачають, іноді шкодують про це. Ніхто ніколи не казав, що це легко любити. Людина, яка полюбила один раз, знаходить крила. Але ослаблі крила мають властивості зникати, згоряти, пропадати, розсипатися від найменшого подиху вітерця. Адже кохання вона нелегка штука. Любити тяжко, особливо без віддачі. Кохання вона як троянда: має гарні вабливі пелюстки, до яких так і хочеться доторкнутися губами, відчути їх жар, але в той же час насторожують шипи, про які легко поранитися, завдати собі болю. Багатьох це лякають, вони не до кінця відчувають всю красу кохання. Вони не знають, як це розуміти, що поруч людина, яка у скрутну хвилину допоможе, підтримає та підкаже. Не розуміють, як це відчувати присутність людини чужої тобі по крові, але близької до душі, відчувати його погляди на собі, відчувати дотик рук, губ, тіла. Чути його голос, який так і манить поринути у пристрасний поцілунок і не відриватися ніколи. Полюбити може тільки людина з найніжнішим серцем і душею. Але й вони бувають дуже вразливими. Найменша образа – тріщина на крихітному людському серці, яку дуже складно залікувати. Тут не в змозі навіть найновіші технології чи досвідчені медики. Кохання не піддається лікуванню. Ніхто не може її позбутися. Покохавши якось дуже складно розлюбити. Серцю не накажеш. Іноді, здається, що воно живе окремим життям від твоєї свідомості і чинить так, як вважає найкращим для себе. Кохана людина стає частинкою тебе, і ти вже не в силі відірвати від себе шматочок. Віддаляючись від коханих, миСтаємо вже не одним цілим, а половинкою, яка в майбутньому шукатиме таку ж відірвану половинку, як і ти сам.