Колись я житиму - Єва Північ
Коли я житиму біля моря. Мій маленький повитий плющем будиночок із синіми віконницями стоятиме на околиці сонного містечка, в якому ніколи нічого не відбувається. Щоранку я їздитиму велосипедом за молоком і свіжими булочками — це стане моєю традицією. Мене швидко почне впізнавати хазяїн сільської пекарні. Стоячи на порозі і жмурячись поверх окулярів у дротяній оправі, він здалеку махатиме мені рукою, а я заведу звичку щоранку справлятися про самопочуття його старенької мами. На підвіконні позіхне, розніжившись на сонці, рудий кіт, а з кошика мого велосипеда виглядатиме пучок фіалок. Ще однією традицією стануть вечірні прогулянки гальковим пляжем, он за тією скелею — найкращий вид на заходи сонця. За три роки я не пропущу жодного, адже тут щодня сонячно.
Чи ні. Колись я поїду в забуте Богом містечко, загублене десь у Сибіру. У цьому місті десять місяців на рік зима, а два — гнус і вогкість. Ведмеді виходять з тайги до міського смітника і чекають, коли вантажівка привезе свіже сміття. У цьому місті живуть суворі та міцні духом люди — місцеві мисливці та оленярі, геологи та інженери з шахти приїжджають сюди на вахту. Вони мало розмовляють, зате майже ніколи не брешуть. Жінки бачать світ без прикрас, вміють гнати самогон, але ненавидять п'яних. Вечорами вони ходять один до одного в гості на чай із варенням із шикші. Я влаштуюся працювати в єдиний у місті бар. Спочатку я буду боятися, але під кінець довгої зими подружуся з усіма завсідниками і назбираю невигаданих байок на десять романів уперед.
Або зовсім інакше. Я залишусь у моєму похмурому мрійливому місті і ніколи про це не пошкодую. Я оселюся в крихітній мансарді з білими стінами, і мені здаватиметься, щосаме про мій дім писав Достоєвський. Напевно, я так і не кину палити і лягати під ранок, зате у мене з'явиться купа друзів і власний стовпчик у крутому журналі. У неділю ми з татом гратимемо в бридж, а на новий рік до мене приїде подруга зі Шрі-Ланки.
А може, перечитати Керуака і вирушити у світосвіту автостопом? Чи влаштуватися в цирк ходити за кіньми і їздити країною з вагончиками шапіто? Заробити купу грошей та відкрити притулок для собак? Вивчити литовську?
Я точно знаю лише одне. Я буду дуже щаслива, бо не боятимуся робити те, про що завжди мріяла. І одного ранку, озирнувшись назад, я засміюся і скажу: “Чорт візьми, вийшло!”