Курсова робота - Життєві погляди Кота Мурра - Література, літературні твори
Життєві погляди Кота Мурра Автор:Гофман Ернст Теодор Амадей.
Сторінки ці опинилися в рукописі Мурра з тієї простої причини, що Кіт використав їх - розпорошивши книгу з бібліотеки свого господаря Абрагама - як промокальний папір. За дивним збігом, багато епізодів життєпису Крейслера доповнюють події, викладені Котом Мурром, — але це справжня випадковість, оскільки Мурр дотримувався суворої хронології, а сторінки з книги виривалися їм довільно. Проте видавець залишив усе як є — на тій підставі, що саме Крейслеру маестро Абрагам довірив турботу про Кота Мурра, віддаляючись від двору князя Іринея.
Ще одне впливове — але зовсім інакше — обличчя при дворі, яке збуджує у свиті найсуперечливіші почуття, це капельмейстер Йоганнес Крейслер, який дає уроки музики дочки князя принцесі Гедвіге та її подрузі Юлії, дочки вдови Бенцон. Рано осиротілий Крейслер був вихований і навчений нотній грамоті маестро Абрагамом, який на все життя став його найкращим другом.
Першими літературними дослідами Кота були дидактичний роман «Думка і чуття, або Кіт і Пес» (створений не без впливу пуделя Понто), політичний трактат «До питання мишоловки» і трагедія «Кавдаллор — король щур». На жаль, зошит з віршами Мурра, дана на прочитання Понто, потрапила до рук господаря пуделя професору естетики Логаріо, і той (очевидно, що з заздрощів) бідував на феноменально обдарованого Кота маестро Абрагаму.
Маестро стурбований тим, що кицька більш стурбована витонченою словесністю, ніж мишами, і закриває Мурру доступ до читання, «Що може завдати генію більшого болю, ніж бачити себе невизнаним і навіть обсміяним!» — нарікає Мурр, але втішається тим, що ще вільнішеу результаті став творити його власний розум.
Подібні переживання відчуває і капельмейстер Крейслер. Він обтяжується своєю роллю при дворі, світським етикетом та лицемірством. «У жилах цієї молодої людини струмує сама музика», — перефразує він опис якогось старовинного інструменту в музичному лексиконі. Втіхою служить Крейслер суспільство милої фрейлейн Юлії, чия душа, як і його, відкрита божественним звукам.
До їх відокремленим заняттям музикою приєднується і принцеса Гедвіга, яка спочатку відчувала до капельмейстера, як йому здавалося, неприязнь. Принцеса визнається Крейслеру внаслідок свого сум'яття від появи його при дворі: серце її мучить спогадом про придворного живописця, що збожеволів від любові до її покійної матері; безліч дивних портретів княгині прикрашають стіни замку досі, вселяючи Гедвіге думку про те, що людина народжена для життя кращим, ніж та, яку веде вона. «Кохання артиста! — вигукує Гедвіга. — О, це прекрасний, небесний сон — але тільки сон, марна мрія. »
Історія, розказана принцесою Гедвігою, глибоко схвилювала Крейслера. Неземна музика і неземне кохання — ось і все, що має справжню цінність, не схильне до сумнівів і глузування, з якими він дивиться на все навколо. Довірливо розмовляючи з маестро Абрагамом, він знаходить у ньому повного союзника.
У житті маестро було дві хвилини щастя: коли він слухав звуки старовинного органу у віддаленому від мирської метушні абатстві і коли з ним була його К'єра, його юна асистентка у фокусі з Невидимою Дівчиною, а потім і дружина. Завдяки її пророчому дару та магнетичному впливу на людей, навіть на великій відстані, фокусник і механік Абрагам і був наближений до двору старого князя. Недовго тривало блаженство: невдовзі після смерті князя К'єрабезвісти зникла. Ця серцева рана досі не загоїлася.
Мурр і Місміс знову зустрічаються під місяцем, ніхто їм не перешкоджає співати дуетом (вона — напрочуд музична). Кіт вирішується застосувати радикальний засіб від наступних амурних мук: пропонує своїй Прекрасній Дамі лапу та серце. О боги! Вона згодна. Однак у житті всякого поета години блаженства швидкоплинні: Місміс зраджує Мурру зі строкатим котом-ловеласом. Пояснення подружжя протікає на диво спокійно; обидва зізнаються один одному в серцевому охолодженні — і вирішують іти далі кожен своїм шляхом. Мурр повертається до наук і витончених мистецтв з ще більшою запопадливістю, ніж до зустрічі з Місміс.
Тим часом до Зігхартсвейлера приїжджає з Італії принц Гектор, нащадок знатного і багатого роду, за якого князь Іриней задумав видати дочку. На балу Гедвіга поводиться більш ніж дивно, шокуючи весь двір: вона тричі поспіль танцює з принцом хвацький італійський танець, зовсім не властивий її природі. Принц їй зовсім не милий — але має на неї якийсь демонійний вплив. Сильне враження справляє принц і на Юлію: вона у розмові з матір'ю уподібнює його погляд до вогненного погляду василіска.
Радниця Бенцон сміється: одразу двом дівчатам милий принц здається чудовиськом – що за дурниці! Ні, це голос серця, запевняє мати Юлії. Після балу їй снився принц, що під виглядом капельмейстера Крейслера уклав її в обійми зі словами: «Ти вже вбита — і відтепер маєш бути моєю!» Від цих зазіхань її рятує уві сні істинний, а не уявний Крейслер — благодійний дух замку, покликаний захистити її і принцесу Гедвіґу від злих чарів. Радниця Бенцон тлумачить цей сон на свій лад: Йоганнес Крейслер - людина, що вносить розлад у життя при дворі князя. Мало їй маестро Абрагама — тепер і цей музикант!Вона має втрутитися у розвиток подій.
Нема чого говорити, що неприязнь до принца Гектора живить і Крейслер. Абрагам згоден: це справжній змій-спокусник. Шлюб з Гедвігою він готовий укласти лише за розрахунком, насправді має види на Юлію. Зрозуміло, Крейслер має заступитися за її честь, але звичайна зброя тут недоречна. Маестро Абрагам вручає другу мініатюрний портрет якогось обличчя, погляд на яке скине Гектора в жах і зверне його втечу.
Пророцтво збувається в точності. Але й капельмейстер раптово зникає із замку. У парку знаходять його капелюх зі слідами крові. Зрозуміло, що хтось, швидше за все, ад'ютант Гектора, намагався його вбити. Але чи вбив? Відповіді немає: ад'ютанта цієї ночі теж слід застудив…
Новий приятель Мурра чорний кіт Муцій дорікає йому: «Ви кинулися з однієї крайності в іншу, ви ось-ось перетворитеся на огидного філістера, чиї дії залежать від обставин, а не від голосу честі. Ваша самота вас не втішить, але ще більше нашкодить вам!» Муцій рекомендує Мурра своїм друзям — котячим буршам, які приймають його як побратима, співаючи «Gaudeamus igitur» та інші гімни.
Їх гурток розпадається після кількох співань на даху: мешканці будинку цькують буршкою мерзенними собаками, внаслідок чого віддає Богові душу славетний Муцій. На тризні Мурр знайомиться з чарівною маленькою кішечкою Міною. Він готовий кинутися на штурм її серця — і раптом бачить віддалік Місміс, про яку й думати забув. Місміс зупиняє Мурра: "Міна - твоя дочка!" Кіт повертається до себе під грубку, дивуючись примхам і мінливості долі.
Крейслер — про що він повідомляє у листі маестро Абрагама — знайшов притулок у монастирі. У той час як у Зігхартсвейлері відбуваються за його відсутності бурхливі події (хвороба та чудове зціленняГедвіги, таємне повернення принца Гектора, виявлення трупа його ад'ютанта, нарешті, в'їзд гусарського полку зі столиці - там пройшла чутка, що в замку князя Іринея змова і чи не революція), винуватець всього цього вперше відчуває душевну рівновагу і присвячує себе музиці.
Вночі в абатстві відбувається відспівування — в покійнику Крейслер дізнається ад'ютанта принца Гектора, якого він убив, захищаючись від його нападу в Зігхартсвейлерському парку… і оголошує новому абату. Суворий чернець миттєво перетворюється і, сповнений духу лагідності та любові, розповідає Крейслеру повість свого життя, що проливає світло і на багато що стосується мешканців замку, де ще недавно шукав натхнення наш музикант.
У молодості батько Кіпріан, спадкоємець могутнього государя, та його молодший брат були на військовій службі в Неаполі. Майбутній абат вів спосіб життя найрозпусніший, не пропускаючи жодної красуні.
Якось на вулиці якась стара циганка запропонувала йому познайомитися з дамою не тільки прекрасною, а й рівною принцові за походженням. Антоніо (так його звали тоді) вважав стару за звичайну зводню. Яке було здивування принца, коли через кілька днів він зустрів стару в суспільстві найчудовішою з бачених їм дам. Молоду даму звали Анджела Бенцоні, вона народилася від позашлюбного зв'язку двох дуже знатних осіб і — плід злочинного кохання — була жити далеко від дому, до особливих розпоряджень, під наглядом своєї дбайливої няньки-циганки, прийнятої принцом за зводню.
Анджела відповіла взаємністю на почуття Антоніо, і їх таємно повінчали у капелі Сан-Філіппо. Розкривши цю таємницю та побачивши дружину старшогобрата, принц Гектор загорівся до неї пристрастю. Незабаром Антоніо застиг його у покоях Анджели. Відбулося бурхливе пояснення; у келих Анджели Антоніо всипала отрута, але й сам упав мертво від кинджала Гектора. Чудовим чином зцілений Антоніо дав обітницю замолювати свій гріх у монастирі. На той час в Італії опинився маестро Абрагам, який під виглядом фокусника Северина шукав милу К'яру.
Стара циганка вручила йому мініатюрний подвійний портрет, де між зображеннями Антоніо та Анджели зберігалося письмове свідоцтво про подвійне вбивство. Все викладене, як ми бачимо, пояснює і трепет принца Гектора в ту хвилину, коли Крейслер показав йому цю чарівну зброю, отриману з рук маестро Абрагама; і вплив, яким мала при дворі князя радниця Бенцон, мати позашлюбної його дочки; і її припущення щодо того, що старий фокусник знає про неї щось важливе ... і ще багато, багато іншого.
Саме тепер, коли, здавалося б, має статися у повісті все найголовніше, вона несподівано обривається. Несподівано — як рішення принцеси Гедвіґи вийти заміж за немилого їй Гектора. Несподівано — як повернення капельмейстера Крейслера до замку, його відмова від служіння Богові та музиці заради кохання Юлії. Несподівано — як від'їзд маестро Абрагама за кордон, схоже, на нові пошуки «Невидимої Дівчини».
Несподівано — як і смерть Кота Мурра, котрий тільки вступав на поріг слави і ще більш разючих звершень.