Лицарі Азерота чи Братство Коня

Вони врятували людей Штормграда, але пожертвували не лише своїм життям, а й тілами. Загарбники забрали їхні трупи і перетворили на нежити, використавши їх як безвільну зброю. За життя ці герої билися з полчищами орків, а після смерті стали першими лицарями смерті чаклуна Гул'дана. Вони були гідні раю, але потрапили у справжнє пекло. Їхнє ім'я – Братство Коня, Лицарі Азерота чи Братство Штормграда.

Найкращі лицарі та воїни королівства Штормград були членами цього братства. Їхній великий лідер та останній член помер на Чорній Горі, і з моменту його смерті ніхто і ніколи більше не піднімав їхнього прапора. Вони віддали все, щоб урятувати їхній світ, а отримали лише насмішку смерті у відповідь.

До цих сумних подій Лицарі Азерота служили своєму королівству як найелітніша сила. До Братства входили найкращі солдати та лицарі, найзагартованіші та хоробриші воїни, яких можна тільки уявити. При цьому вони доводили свій статус знову та знову. Під час Першої Війни орків охоплював страх, коли вони чули вдалині коней, а потім вони вмирали у боротьбі проти довгих копій та мечів. Саме ця майстерність і хоробрість накликали на Братство гнів Гул'дана.

Дуже мало відомо про Братство Штормграда, і ще менше про його членів. Єдиним відомим членом Братства є Андуїн Лотар. Він був двадцятим та останнім лідером Братства. Про інших членів ми знаємо лише кілька фактів:

У свій час вони жили в вежі Каражан, ще до приходу Медіва. Внутрішня архітектура вежі, споруди навколо вежі та деякі інші мотиви частково надихнута присутністю Братства. Лицарі використовували вежу як свою основу.
Гарона описувала їх як «демонів скачучих верхи на звірах зм'язів і сухожилля, які легко пробиваються крізь наші ряди». Вона приписує їм перемогу над силами Чорнорука Руйнівника на початку Першої Війни. Саме Братство Штормграда показало оркам, що фермери та селяни, яких вбивали орки до цього, були не єдиними представниками людей, і серед них є могутні воїни, які можуть протистояти оркам.
До Андуїна Лотара було ще 19 лідерів Братства. А це означає, що Братство було засноване саме після міграції людей з Шторма в Нагір'я Араті на південь туди, де зараз розташований Штормград. Тобто, десь за 1000 років до початку Першої Війни.

Трохи відомо про роль Братства в основі Штормграда та його захист перед першою війною. Виходячи з того, що їхня база знаходилася в Каражані, можна припустити, що вони захищали королівство від таких загроз як тролі Тернистої Долини, але очевидних доказів цього немає.

Відразу після початку Першої війни діяльність Братства набагато легше простежується. По суті, щоразу, коли сили Штормграда розпочинали бій з орками і перемагали, можна з упевненістю сказати, що це була заслуга Лицарів Азерота. Вони відкинули Орду назад у болота, з яких вона вторглася – у ті часи болота звалися Чорних топей. Коли Лотар був схоплений при спробі повернути Фоліант Божественності, один із членів Братства розшукав його і врятував, довівши свою відданість справі та лідерові.

Коли Медів був викритий своїм учнем Кхадгаром та Гароною, Лотар на чолі армії Братства був відправлений, щоб усе залагодити. Після небезпечної спроби Гул'дану прочитати думки Медіва з метою роздобути відомості про розташування Могили Саргераса, Братству довелося зіткнутися з Оргрімом Молотом Рока та його новою Ордою. Саме Братство досить довго стримувало сили орків у Штормграда.не даючи їм увійти до міста, незважаючи на те, що Оргрім посилав кожного дорослого орка через портал.

Зрештою, не Молот Рока зі своєю Ордою змогли перемогти Братство Штормграда. Це вдалося зробити Раді Тіней та її смертоносному плану. Гул'дан і його головний слуга Чо'галл посадили гадюку в серце Штормграда — Гарону. Гарона була не просто орком, а скоріше результатом експериментів Гул'дану, які проводилися роками за допомогою могутньої магії. Гірше того, її тендітна розсудливість і відданість були зруйновані зв'язком з Медівом. Вона побачила майбутнє, в якому зрадила і вбила Ллейна Рінна. Гарона повірила в накреслене, і воно збулося.

Братство, втративши величезну кількість своїх найкращих лицарів при захисті Штормграда, опинилося у дуже важкому становищі. Але лицарі не здалися і зустріли його з честю. Лотар потрібен був шлях для евакуації жителів міста і дитини короля Рінна перш, ніж орки зможуть схопити їх. Саме Братство виграло трохи часу для нього: лицарі вийшли проти величезної армії орків в останній бій, знаючи, що вони вже не повернуться. Кожен член Братства того дня розумів, що на нього чекає смерть, але зробив цей крок заради інших. Вони мчали вперед на своїх конях, кричачи ім'я короля Ллейна. Кожен із них забрав із собою величезну кількість орків і виграв трохи часу для Лотара, якому воно було так потрібне.

У той же час опритомнів Гул'дан після своєї спроби дізнатися про розташування Гробниці Саргераса. Оргрім знав, що не зможе підтримувати вторгнення орків з такою ж силою, тому що люди мали чудові технології, магію і воїнів на конях. Гулдан пообіцяв йому силу, яка воюватиме як Братство, і зможе використати магію. Оргрім погодився.

Гулдан почав вбивати своїх же слуг, і використавїхні душі, щоб створити спеціальну зброю. Цю зброю він поміщав до рук загиблих членів Братства, змушуючи їх вставати як нежиті. Їхні душі були вигнані з тіл, а їх замінили душі чорнокнижників орків, таких як Терон Кровожад. Майже всі члени Братства Шторграда стали лицарями смерті. Такою була помста Гул'дана.

Смерть Лотари на вершині Чорної Гори ознаменувала кінець існування Братства. Пам'ять про них існує у серцях багатьох жителів Азерота. Вони залишили за собою велику спадщину: Штормград стоїть на своєму місці, існує меч останнього лідера Братства Ашканді, великий меч Братства, навіть деякі з перших лицарів смерті ще живі. Спадкоємцями Лицарів Азерота можна назвати 7-ий Легіон, але ніхто по-справжньому не може їх замінити.