Лікар-онколог із Новосибірська викинулася з вікна будинку своєї начальниці
Що штовхнуло молодого фахівця, якому пророкували золоті гори в кар'єрі, на такий крок – слідчі так і не дійшли відповіді. У порушенні кримінальної справи відмовили. А всі спроби рідних довести, що Катю довели до самогубства, провалилися.
В останній СМС-ці лікар благала про допомогу
– Вона сказала, що у неї все добре, що днями вона поїде на медичну конференцію, потім у неї в планах був захист дисертації, – розповідає Любов Валентинівна. - Потім Катя сказала: "Ну все, мамо, я лягаю спати". На тому й попрощалися… Як виявилося назавжди…
Що змусило Катю так різко змінити свої плани і вирушити не в ліжко, а зірватися їхати до Кіровського району (Катерина жила в Заєльцовському – Прим. авт.), залишити недопитий чай на столі та включений ноутбук – досі не зрозуміло. Натомість детективи встановили, як розвивалися події вже біля будинку на вулиці Сибіряків Гвардійців, де проживала начальниця дівчини Валентина Сорокіна.
- Я за вас рада, - написала вкотре вона своїй начальниці. – Ну, відпочивайте. Я на вас сподівалася ще. Вибачте (всі роздруківки СМС цитуються з матеріалів справи - Прим. авт.).
За кілька хвилин заввідділенням таки передзвонила дівчині. За словами Сорокіної, Катя поводилася дивно, ніби п'яна, щоправда, детективи так і не виявлять потім алкоголю в крові дівчини:
- Я говорю: «Що трапилося?» «Нічого» – каже. «Час, подивіться якийсь, Катерино Геннадіївно! Що то був за фокус? Що за катастрофа сталася, що ви мені весь вечір дзвоните?», а потім поклала слухавку, - переказувала цю розмову потім на суді начальниця.
Пройшло ще кілька хвилин, як Катя відправила Сорокіною дві поспіль СМС-ки: «Допоможіть, будь ласка» та «Спас…» (що мала на увазі дівчина «дякую» або«врятуйте» – слідчі не з'ясували). Не дочекавшись відповіді, вона відчинила вікно і стрибнула вниз… Катя загинула ще до приїзду «Швидкої».
Валентина Скорокіна після самогубства своєї підлеглої пішла з роботи: не змогла працювати в колективі, який звинувачував її у загибелі дівчини
Дружба молодого онколога з начальницею дратувала колег
…В онкологічне відділення 1-ої клінічної лікарні Катя прийшла відразу після інституту – 2006 року. За рік у ньому змінилася завідувачка відділення, їй стала Валентина Сорокіна. Жінку колектив не злюбив, підлеглі судачили: «Досліду в неї мало, хамит, чинить із себе начальника, а сама тільки студентами командувати може! (Сорокіна одночасно викладала на кафедрі онкології медуніверситету – Прим. авт.). Єдиною людиною, хто підтримав тоді нового керівника, була Катя.
- За характером Катерина мала одну, на мою думку, негативну сторону, - вона любила подобатися колегам, - розповідав детектив Максим Г., лікар-онколог. – З приходом Сорокіної на посаду, Ласкіна почала намагатися сподобатися і їй.
І Каті це вдалося. Думка колективу розділилася: одні вважали, що молодий онколог просто лебезить перед завідувачкою, інші вірили – дівчина справді душі не сподівається у своїй начальниці. Але як би там не було, теплі стосунки Сорокіної та Каті почали дратувати всіх.
- Мені здається, Катерина просто створила ідола в особі Валентини Олексіївни, - це вже витримка зі свідчень старшої операційної сестри Світлани К. - Тобто вона постійно захоплювалася, казала, що вона найкращий лікар. Ласкіна постійно приїжджала на роботу і виїжджала з роботи із Сорокіною, носила їй сумки.
Начальниця в боргу не залишалася: вона влаштувала Катю, як казала «під своїм дахом» за дваприватний медичний центр, брала молодого онколога на наукові конференції в інші міста, стала керівником дисертації дівчини. «Я Катерині Геннадіївні взагалі скальпель у руки дала! За два роки навчила основним операціям», - хвалилася Сорокіна.
Катя, працюючи на трьох роботах, жила небагато. Дівчина купила собі машину своєї мрії – маленький жовтий Мерседес. На ньому й возила свою начальницю від дому на роботу. На подяку виконувала за неї якусь роботу, бувало, ночами сиділа за комп'ютером, писала звіти.
Катерина працювала на трьох роботах, щоби купити собі цей «Мерседес». На ньому вона і возила свою начальницю
«Вона за нами шпигунила!»
При цьому Сорокіна до інших своїх підлеглих належала діаметрально протилежно. Холодно і гордо. Ось, наприклад, що розповідає старша операційна сестра Світлана:
Невдоволення керівництвом онкології накопичувалося і в лікарів, які пропрацювали у лікарні років десять. А у 2009 році у відділенні вибухнув скандал. Про що не говорили між собою медпрацівники – про це одразу ставало відомо Сорокіною. Лікарі були впевнені: вона стежить за ними через свою незамінну помічницю Катю. На стіл головного лікаря лікарні навіть лягла доповідна записка про це:
Після цього випадку Катя стала справжнім ізгоєм для всього колективу. Хоча, звичайно, ніяких пристроїв, що «прослуховують», у її мобільному телефоні не було. Але щось доводити своїм колегам дівчина також не хотіла. Навіщо? Вона мала підтримку у вигляді начальства, вдячних пацієнтів та грандіозні плани на майбутнє. Онколог із головою пішла в роботу, не звертаючи уваги на балаканину за своєю спиною. За кілька місяців вона вже виступала на Всеукраїнському конкурсі молодих вчених з онкології та зовсім несподівано для всіх їїнаукова робота зайняла у ньому призове, третє місце. Тільки от, схоже, радіти своїм успіхам було зарано. З того часу стосунки Каті та її наставниці Сорокіної почали розсипатися як картковий будиночок.
Незадовго до своєї загибелі Катя написала в «Однокласниках»: «Моя робота – це моє життя!»… А через кілька місяців наклала на себе руки.
Війна не припинялася навіть в операційній
Рідні Катерини впевнені, що перемога на конкурсі стала шоком для її начальниці. Причому неприємним.
Про свої переживання молодий онколог розповідала і мамі, і своїй подрузі з інституту та навіть пацієнтам. Дівчина плакалася, що вона втратила підтримку начальства і виявилася сама в колективі, де кожен вважав її чи не ворогом.
- Все почалося з перемоги Катиної роботи на конкурсі, надалі стосунки стали погіршуватися із зростанням кількості вдячних пацієнтів, – каже Наталія, колишній пацієнт Ласкіної. - Сорокіна різко змінила до неї ставлення. Складалося враження, що її дратують успіхи та досягнення надто завзятої учениці. Більше того, чергування по кілька ночей поспіль і залишення Каті, яка виконує свої обов'язки в часті свої відсутності, - це була відповідь начальниці на її успіхи. Також Катя говорила, що Сорокіна сказала їй, мовляв, навіть не мрій захистити кандидатську, поки я не захищу докторську. А над нею завідувачка навіть не працювала...
Катя перетворилася на загнаного звіра, у якого не залишилося жодного друга у лікарні. Сил продовжувати свою кар'єру – теж не було. Особливо після кількох випадків, що сталися в операційних.
– Катя розповідала, як Сорокіна в ході операції могла навіть вкусити її за руку щипцями, проткнути рукавичку, – згадує її мама Любов Григор'єва. – Якось під час операції у Катівипала лінза, так вона змусила Катю оперувати «наосліп». З того часу донька була змушена оперувати в окулярах.
«Звільнишся - втратиш все»
Проблеми на роботі сплелися з недомовками і в особистому житті. Зробивши ставку на свою кар'єру, Катя майже не бачилася з чоловіком-військом. У травні 2008 року його перевели з Новосибірська на службу в Підмосков'ї. Владислав кликав дружину із собою, але та – ні в яку. Не хотіла жертвувати своєю роботою та мріями стати першокласним лікарем. Здавалося, що саме цькування дівчини, що почалося в колективі, – може заново поєднати її з чоловіком.
Катя справді чекала, коли її заяву підпишуть. Але їй і на думку не могло спасти, що пішовши з лікарні, її звільнять і з приватних центрів, де вона підробляла.
Тільки ось Катя сприйняла цю розмову по-іншому – саме як загрозу та шантаж. Про що розповіла своїм близьким. Наприклад, Марина Корольова – подруга Ласкіна за інститутом згадує, як дівчина скаржилася, що не може звільнитися з лікарні.
– Їй сказали, щоб вона поверталася до лікарні, інакше вона більше не зможе взагалі працювати у своїй професії, – каже сибірячка. - Про свою роботу Катерина говорила мені, що я навіть не можу уявити, хто працює разом з нею, що це страшні люди, що вони роблять все заради грошей, що вони виводять її і роблять багато речей просто на зло.
Владислав повернувся до Підмосков'я без своєї дружини. Життя повернулося у своє русло: конфлікти на роботі тривали, Катя чекала захисту дисертації, щоб отримавши вчений ступінь і втекти будь-що з цієї роботи.
- Ми з нею зідзвонювалися. Катя говорила, що оскільки їй не дали самій піти, а насильно змусили працювати, та ще й у найгірших умовах (перевели на роботу в онкологічний диспансер), вона все однопіде з лікарні, як тільки з'явиться нагода, - згадує військовий.
«Моя робота – моє життя!»
То що ж сталося того фатального дня з Катериною? На це питання слідство так і не дало відповіді. Справу закрили. Хоча рідні дівчата наполягають: через проблеми на роботі, а саме з начальницею, Катя й наважилася на відчайдушний крок.
Не знайшли причинно-наслідкового зв'язку у самогубстві лікаря та в Міністерстві охорони здоров'я, куди звернулася мама загиблої дівчини. У відповіді з цього відомства, яка прийшла Любові Валентинівні, навіть переплутали ім'я її дочки.
«Олена Геннадіївна (йдеться про Катерину Геннадіївну Ласкіну – Прим. авт.) під наставництвом Сорокіною В.А. брала активну участь у науково-дослідній роботі, готувалася до захисту кандидатської дисертації, стала призером Всеукраїнського конкурсу молодих науковців. Спільна професійна діяльність зробила суттєвий внесок у вдосконалення надання медичної допомоги у Міській лікарні № 1. З огляду на плідну співпрацю Ласкіної та Сорокіної комісія висловлює сумнів у наявності зв'язку між подіями та їхніми взаєминами»…
- З усіх інстанцій ми отримуємо лише формальні відповіді, ніхто не хоче поратися з цією справою і займатися ретельним розслідуванням, - нарікає Любов Валентинівна. - Ось і виходить, що Катя стільки зробила для лікарні, стільки життів врятувала, а сама себе занапастила через роботу. Тільки до цього нікому немає справи.
…Валентина Сорокіна після самогубства своєї помічниці звільнилася: не змогла працювати у колективі, який звинувачував її у загибелі дівчини. А також з'їхала з дому, звідки зробила фатальний крок її підлегла. І, мабуть, більше, ніж усі слідчі та медичні комісії говорить про ситуацію єдиний статус у«Однокласниках» на сторінці Каті. Незадовго до своєї загибелі дівчина написала: "Моя робота - моє життя!". Сибірячка поставила на кін все: стосунки в колективі і навіть стосунки з чоловіком, мріючи стати справжнім хірургом. А коли зрозуміла, що мрія ось-ось зруйнується – зробила запеклий крок. З п'ятого поверху.
*Прізвища змінені з етичних міркувань.