Лікування гіпоксії та її наслідків
Лікування в гострому періоді залежить від тяжкості гіпоксії (асфіксії).
Тактика ведення новонароджених із гіпоксією в пологовому залі така.
• Звільнення верхніх дихальних шляхів (відсмоктування вмісту з верхніх дихальних шляхів).
• Відновлення зовнішнього дихання.
• Моніторинг основних життєвих функцій та проведення симптоматичної терапії за показаннями.
Якщо у новонародженого, якому за життєвими показаннями здійснювали первинні реанімаційні заходи у пологовому залі, оцінка за шкалою Апгар через 5 хв після народження не досягла 7 балів, його необхідно терміново перевести у відділення (палату) інтенсивної терапії.
Після завершення реанімації у пологовому залі новонародженого з тяжкою гіпоксією переводять у відділення інтенсивної терапії.
Мета інтенсивної терапії - попередження або мінімізація функціональних та органічних порушень, спричинених дією несприятливих перинатальних факторів.
Основне завдання інтенсивної терапії – швидка первинна (або рання) стабілізація стану хворих новонароджених.
Комплекс лікувально-діагностичних заходів щодо первинної стабілізації стану включає наступні заходи.
• Моніторинг (динамічна оцінка) життєво важливих функцій.
• Підтримка адекватної оксигенації (кисневі маски, кисневі намети). За відсутності самостійного дихання або його неефективності здійснюють респіраторну підтримку (примусову або допоміжно-примусову вентиляцію легень). Парціальний тиск кисню у суміші, що вдихається, у доношених дітей має бути в межах 60—80 мм рт.ст., у недоношених — 50—60 мм рт.ст. Гіпероксигенація може призвести до утворення вільних радикалів та розвитку фіброзних змін у легеневійтканини.
• Підтримка адекватної температури тіла.
• Коригування функції серцево-судинної системи (табл. 3-1).
Таблиця 3-1. Препарати, що застосовуються для корекції функції серцево-судинної системи