Лист синові!
Мені дуже важко жити з цією ношею, і думкою, що мій син наркоман, адже я нікому не можу про це розповісти, я не можу нема з ким поділитися своїм лихом. Тому сидячи вдома одна, мене тиснуть сльози горя, і я намагаюся все викласти на аркуш паперу, бо мені треба з кимось поговорити чи комусь виговоритися. Мені прикро за себе і дуже соромно за тебе, це не найкращий момент у нашому житті.
Вкотре я переконалася, що ти не виправляєш своїх помилок, а ще більше посилюєш. Знаєш синку, коли ти народився, ти був для мене найбажанішою і найулюбленішою дитиною. Я чекала саме на тебе, і хотіла тільки сина Сашеньку, і як це страшно усвідомлювати, що твоя рідна душа та кохана людина гине на твоїх очах. А найголовніше гине не на війні, а у мирний час через цей монстр — наркотик. Я бачу, що ти від нього залежимо і дуже сильно. Як ти не розумієш того, що хтось збагачує свої кишені, а ти в цей час потрапляєш у велику прірву.
Синку, я тебе дуже прошу, переможи себе, ти ж Олександр – переможець.
Дай собі життя те, яке я тобі дала, коли народила, а не те набуте в пошуках чогось на вулицях. Нехай збереже тебе Бог від усіх негараздів і пам'ятай завжди: «Я тебе дуже люблю і не обманюй сам себе, від себе не втечеш». Мені так хочеться порадіти за тебе материнською і крикнути всім голосно –"Погляньте це мій син - він найкращий". Я думаю, що моє найбільше і заповітне бажання здійсниться. Прошу тебе допоможи мені та собі.
P.S. Я бачила як син читав цей лист і плакав, як маленька дитина, потім просив у мене прощення і йшов вживати . Я вже не знала що робити, ходила до церкви, просила у Господа Бога про спасіння мого сина, і у Миколи Чудотворця творити диво.