Мені тринадцятий миналоЯ пас ягнята за те так сонечко сіяло, Ч переклад - Мені тринадцятий миналоЯ
Мені тринадцятий минало Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в бога. . Уже прокликали до паю, А я собі у бур'яні Молюся богу. І не знаю, Чого маленькому мені Тоді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо і село, Ягня, здається, веселилось! І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло, Недовго молилось. Запекло, почервоніло І рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: Село почорніло, Боже небо голубеє — І те помарніло. Поглянув я на ягнята — Не мої ягнята! Обернувся я на хати — Нема в мене хати! Не дав мені бог нічого. І хлинули сльози, Тяжкі сльози. А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала Та й почула, що я плачу, Прийшла, привітала, Утирала мої сльози І поцілувала .
Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє. Лани, гаї, сади! І ми, жартуючи, погнали Чужі ягнята до води. Бридня. а й досі, як згадаю, То серце плаче та болить, Чому господь не дав дожить Малого віку у тім раю. Умер би, орючи, на ниві, Нічого б на світі не знав, Не був би в світі юродивим, Людей і бога не прокляв.
Мне тринадцать было Я пас ягнята за селом. То так солнышко сияло, Так мне чего было? Мне так приятно, любо стало, будто в бога. . Уже прокликалы в долю, А я в бурьяне Молюсь Богу . И не знаю, чего маленьком мне Тогда так приветливо молилось, Чего так весело было? Господне небо и село, Ягненок, кажется, веселилось! И солнце грело, не пекло!
Но недолго солнце грело, недолго молилось . Отчаянно, покраснело И рай зажгло. Словно проснулся, смотрю: Селопочорніло, Боже небо голубіше - І те зблікло. Подивився я на ягнята - НЕ мої ягнята! Обернувся я вдома - Немає в мене вдома! Не дав мені бог нічого! .. і ринули сльози, Важкі сльози! .. А дівчина При самій дорозі Недалеко біля мене Посконі вибирала Та й почула, що я плачу, Прийшла, привітала, втирала мої сльози і поцілувала .
ніби сонце засяяло, ніби все на світі стало моє . Лани, гаї, сади! І ми, жартома, погнали Чужі ягнята до води. Бридня! .. але досі, як згадаю, те серце плаче і болить, Чому Господь не дав дожити Малого віку в тому раю. Помер би, паша, на ниві, Нічого б на світі не знав, не став би у світі юродивим, Людей і бога він не прокляв! ..