Ми не румуни, румуни
Автор: Андрій Потиліко
Нещодавно у Рені відбулися дві події, які, на перший погляд, ніяк не пов'язані одна з одною. Проте зв'язок з-поміж них проглядається дуже чітко. Ці події вкотре підтвердили чутливість та неоднозначність національного питання у Бессарабії. Тим більше, що деякі з наших сусідів наполегливо продовжують розігрувати етнічну карту на свою користь. І, відповідно, на шкоду інтересам України.
Поговорили та погодилися, що молдавської нації… не існує
Як повідомило інформагентство REGNUM, Президент Молдови Микола Тімофті під час зустрічі зі своїм румунським колегою Траяном Бесеску погодився, що молдавської нації не існує. Про це Т. Бесеску заявив 3 травня на прес-конференції у Бухаресті, проведеній спільно з М. Тімофті.
«Ми поговорили і погодилися, що Румунія та Республіка Молдова — дві незалежні та суверенні держави, але в яких живуть переважно румуни. Нас поєднує мова, традиції, радості та нещастя, через які пройшли румуни за останні століття», — заявив президент Румунії. Тим самим, за словами Т. Бесеску, було «поставлено крапку в плутанині про молдавську меншість». Румунський лідер повідомив, що на зустрічі з Тімофті також обговорювалися тема європейської інтеграції Молдови та спільні молдавсько-румунські проекти. При цьому Т. Бесеску запевнив молдавського колегу, що зміна уряду в Бухаресті не позначиться на стратегічному партнерстві з Молдовою — цього курсу дотримуватиметься будь-який правлячий кабінет Румунії незалежно від політичного забарвлення.
От, виявляється, як усе просто: «побалакали і погодилися», що «молдавської нації не існує».
Відкриваючи роботу «круглого столу»,голова Всеукраїнської національно-культурної молдавської асоціації Анатолій Фетеску окреслив низку проблем, які потребують свого вирішення. Це, по-перше, основа — економічний розвиток регіону.
— Молдавани завжди славилися як добрі господарі, проте сьогодні п'яту частину домоволодінь важко назвати садибами — житло покинуте, люди поїхали шукати кращу частку. Частина населення тільки значиться, фактично люди перебувають за кордоном, на заробітках, сказав А. Фетеску.
— З 49 битв господар програв лише дві, — зазначив С. Арабаджі. — І я запитую себе: на які кошти Стефан Великий містив таку могутню армію, здатну протистояти Польщі, Угорщині, Османській імперії? Де він брав кошти на будівництво нових фортець та військове постачання? Адже Молдавське князівство не мала колоній і величезних ресурсів. Відповідь очевидна. Стефан Великий насамперед зумів зміцнити економіку: він сприяв розвитку землеробства, тваринництва, виноградарства, було організовано видобуток та обробку металу, збройову справу, гончарство, ткацтво та інші ремесла. У містах Молдови проходили торги, куди приїжджали іноземні купці.