Мікроорганізми, що викликають внутрішньолікарняні інфекції
Як внутрішньолікарняні або госпітальні інфекції слід розглядати будь-які клінічно розпізнавані інфекційні захворювання, що виникають у хворих після госпіталізації або відвідування лікувального закладу з метою лікування, а також у медичного персоналу через діяльність, що здійснюється ним, незалежно від того, виявляються або не виявляються симптоми цього захворювання під час знаходження даних осіб у медичній установі. Інфекція, що не перебуває у стадії інкубації на момент надходження до стаціонару і розвинулася не раніше, ніж через 48 годин після госпіталізації.
Причини виникнення, зростання та широкого поширення внутрішньолікарняної інфекції
1. Профілактичні та лікувальні заходи з широким застосуванням антибіотиків та іншиххіміотерапевтичних засобів призвели до того, що були створені умови для формування новихвнутрішньогоспітальних штамів, підвищення вірулентності умовно-патогенних мікроорганізмів, придбання патогеннихвластивостей представниками нормальної мікрофлори.
2. Прогресивне використаннянових технологій у лікуванні, заснованомуна інвазивних методах (катетер-асоційовані інфекції) та впровадження нових високоспецифічних експрес-методів лабораторної діагностики, що дозволяють збільшити кількість позитивних результатів. Найчастіше внутрішньолікарняне інфікованевиникає у відділеннях реанімації та хірургії, при використанні апаратури для гемодіалізу, штучного дихання, ендоскопічних процедур, наркозної апаратури, переливання крові. Використання цьогошляху створює нові вхідні ворота для проник дозволило сформуватися новому штучному артифікаційному механізму передачі інфекції.
3. Сформовані в сучаснихумовах тенденції до будівництва великих лікарняних комплексів, в яких перебуває велика кількість ослаблених та хворих пацієнтів, сприяє формуванню внутрішньогоспітального інфікування.
4. Широке і часом невиправдане застосування антибактеріальних засобів, що призводить до формування антибіотикорезистентності (появі лікарської стійкості мікроорганізмів).
5. Постійна активізація природних механізмів передачі збудника, що виникає в умовах постійного контакту пацієнта і медичного персоналу, а також в результаті контакту хворих між собою.
6. Порушення нормального біоценозу, який є потужним фактором неспецифічного захисту організму. Прикладом може бути відсутність грудного вигодовування.
7. Проблеми екологічного характеру:забруднення навколишнього середовища, зміни умов життя населення, що призводять до зниження резистентності організму та до неповноцінної боротьби зі збудником.
8. Недостатні вимоги до дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в лікувально-профілактичних закладах, що призводить до виникнення нових спалахів захворюваності. Порушення принципів асептики: використання нестерильного інструменту.
9. Користування готовими лікарськими засобами, які можуть бути забруднені мікроорганізмами.
Мікроорганізми, що викликають внутрішньолікарняні інфекції.
Найбільш визнаним визначенням поняття «шпитальний» штам є наступне. «Це штами мікроорганізмів, що виділяються від хворих у стаціонарі, у процесі циркуляції адаптувалися до умов стаціонару та характеризуються яскраво вираженою резистентністю до багатьох антибіотиків (полірезистентні)». ТакимТаким чином, «шпитальний» штам, є результатом селективної дії антибіотиків. Ці штами найбільш вірулентні і мають множинну лікарську стійкість. Це ще раз підтверджує думку про те, що широке застосування антибіотиків призводить до формування порочного кола «успіх лікування – селекція стійких штамів – виникнення ВЛІ».
Наступні групи ВЛІ:
Перша група: інфекції,викликані патогенними мікроорганізмами. Ця група включає специфічні інфекції, такі як кір, дифтерія, скарлатина, краснуха, паротит. Їх частка у внутрішньолікарняній інфекційній патології становить не більше 15%. Виникнення та розповсюдження цих інфекцій пов'язане з потраплянням збудника до лікувального закладу або відбувається при зараженні персоналу під час роботи з інфікованим матеріалом.
Шляхи потрапляння патогенних збудників пов'язані, перш за все, з надходженням до стаціонару хворих, які знаходяться в інкубаційному періоді хвороби або носіїв патогенного збудника, або при контакті відвідувачів лікарень у період спалаху, а також через харчові продукти, що передаються.
Друга група: інфекції, викликаніумовно-патогенними мікроорганізмами, що входять до складу нормальної мікрофлори організму. Їх називають -опортуністичні інфекції, тобто інфекції, викликані мікробамиопортуністами.
Збудники ВЛІ:
1. Бактерії :Staphylococcus aureus(MRSA); інші стафілококи та мікрококи; стрептококи груп А, В, С; ентерококи; анаеробні коки; клостридії; неспороутворюючі грамнегативні бактерії; ентеробактерії (Salmonella, Shigella); ентеропатогенніE. сoli, Proteus spp., Klebsiella spp.; Serratia spp.; Acenetobacter spp.; Enterobacter spp.;Pseudomonas aeruginosa; Flavobacterium meningosepticum; Corynebacterium diphtheriae; Listeria spp.; Mycobacterium tuberculosis; Bordetella pertussis; Camphylobacter spp.; Legionella spp.; Mycoplasma spp.; Chlamydia spp.
2. Віруси: гепатитів, віспи, вітряної віспи, грипу та інших ГРЗ, герпесвіруси, цитомегаловіруси, кору, краснухи, ротавіруси, епідемічного паротиту.
3. Гриби:Candida spp., Nocardia spp., Histoplasma capsulatum, Coccidioides immitis, Cryptococcus neoformans, Aspergillu spp.,Pneumocystis spp.
4. Найпростіші:Toxoplasma, Cryptosporidium, Enterobius vermicularis, Hymenolepis diminuta.