Мілеха Сонеджі Прості рішення для життя з хворобою Паркінсона, НЕ
Прості рішення найчастіше найкращі, навіть коли ми маємо справу зі складними завданнями, такі як хвороба Паркінсона. У цій лекції, що надихає, Мілеха Сонеджі ділиться своїми простими проектами, які роблять повсякденні завдання легше для хворих на хворобу Паркінсона. «Не завжди річ у технології», — каже вона. «Нам потрібні рішення, орієнтовані на людину».
00:11 У нас в Індії великі сім'ї. Напевно, всі ви чули про це. А це означає багато сімейних подій. Мої батьки брали мене туди із собою, коли я була дитиною.
00:25 Я завжди чекала з нетерпінням ігор з моїми двоюрідними братами та сестрами. І один дядько, який зазвичай там завжди був готовий стрибати навколо нас, грати з нами, розважати нас. Ця людина була дуже успішною: вона була впевненою та впливовою. Але потім я побачила, як у цієї міцної і бадьорої людини погіршується здоров'я. Йому поставили діагноз хвороби Паркінсона.
00:55 Паркінсон - це захворювання, яке викликає дегенерацію нервової системи і означає, що в минулому самостійній людині через тремтіння стає важче справлятися із завданнями як, наприклад, випити каву. Мій дядько почав використовувати ходунки, і, щоб повернути, він буквально робив один крок за раз, і це займало вічність. Людина, яка була в центрі уваги на кожній сімейній події, раптово почала ховатися від людей. Він ховався від жалісливих поглядів людей.
01:31 І він такий у світі не один. Щороку у 60 000 людей вперше діагностується хвороба Паркінсона, і це число лише зростає. Ми, дизайнери, мріємо, що наші проекти вирішать багатогранні проблеми, один продукт, який вирішить їх усі, але це не завжди потрібне. Ви можете намітити прості проблеми, створитиневеликі рішення і в результаті зробити великий внесок. Моя мета була не вилікувати людей від хвороби Паркінсона, а зробити їх щоденні справи простішими, а потім уже зробити внесок.
02:11 Моєю першою метою стало тремтіння. Мій дядько сказав мені, що він перестав пити каву та чай у громадських місцях просто через сором, тому я створила кухоль-непроливайку. Вона працює завдяки своїй формі. Верхній вигин дозволяє рідині відштовхуватися назад при тремтіння і не розхлюпувати рідину, у порівнянні зі звичайною чашкою. Але головне, що вона не позначена як товар для хворих на Паркінсон. Цю чашку можете використовувати ви, я, будь-яка незграбна людина, вона не відрізняється від інших, що дуже зручно для пацієнтів. Одна проблема вирішена, але залишилося ще багато.
02:57 Увесь час, поки я з ним розмовляла та питала його, я зрозуміла, що отримую дуже поверхову інформацію чи просто відповіді на мої запитання. Мені треба було копати глибше, щоб знайти нові шляхи вирішення. Тому я вирішила спостерігати за ним у повсякденному житті: коли він їсть, коли дивиться телевізор. Спостерігаючи, як він іде до обіднього столу, мене пронизала думка: якщо йому так важко йти рівною поверхнею, то як він ходить сходами? Тому що у нас в Індії немає чудо-підйомників як у розвинених країнах. Тут треба самому підніматися сходами. Він сказав мені: «Я покажу тобі, як я встаю». Погляньмо, що я побачила.
03:47 Пройшло багато часу, поки він прийняв таку позу, і весь цей час я думала: Боже, він серйозно збирається це зробити? Він серйозно збирається зробити це без ходунків? І тоді…
04:07 Він виконував повороти так легко.
04:12 Здивовані? Я теж. Людина, яка не могла ходити по рівній поверхні, раптом вміло ходить сходами.
04:24 Вивчаючи цейпитання, я зрозуміла, що це відбувається через безперервний рух. Є ще один чоловік, який страждає на ті ж симптоми. Він використовує ходунки, але коли він сідає на велосипед, всі симптоми зникають через безперервний рух. Для мене стояло завдання перенести відчуття ходьби сходами на рівну поверхню. Ми з ним випробували різні варіанти, і один нарешті спрацював. Погляньмо.
05:04 Він іде швидше, чи не так?
05:10 Я називаю це ілюзією сходів, і справді, коли ілюзія раптово закінчилася, він завмер, це називається уповільненням ходи. Якщо це часте явище, то чому б не перенести цю ілюзію через усі кімнати, роблячи людей впевненішими? Не завжди річ у технології. Нам потрібні рішення, орієнтовані людину. Я легко могла зробити це за допомогою проекції, Google Glass, або чогось іншого. Але я зупинилася на простому малюнку на підлозі. Цей малюнок можна використовувати у лікарнях, щоб пацієнтів оточувала сприятлива атмосфера.
05:47 Я б хотіла, щоб кожен пацієнт із хворобою Паркінсона відчував те саме, що й мій дядько того дня. Він сказав, що я допомогла йому відчути себе, як раніше.
05:58 Сьогодні термін "розумний" став синонімом високих технологій, і світ лише "розумніє" день за днем. Чому ж «розумним» не може бути щось просте та ефективне? Все, що нам треба - це трохи співчуття і трохи цікавості, щоб рухатися вперед, спостерігати. Але не будемо на цьому зупинятись. Знайдемо комплексні проблеми. Не будемо їх боятися. Розіб'ємо їх, зменшимо до менших і тоді знайдемо для них прості рішення. Протестуємо ці рішення, можливо, помилимося, але новими припущеннями зробимо їх краще. Уявіть, що ми всі могли зробити, якби ми пропонували прості рішення. Яким був би світ, якбими зібрали докупи всі наші прості рішення? Давайте зробимо світ розумнішим, але простим шляхом.