Надія Юшкіна, Данило, Микита та Василиса Мамині перемоги
ЩАСЛИВІ БАТЬКИ Думаю, перше, що цікавить усіх читачок: а як потрапляють на подібні конкурси? НАДІЯ ЮШКІНА Не знаю, як інші, але я потрапила зовсім випадково. Мені запропонувала піти подруга, з якою ми разом навчалися у школі телебачення «Останкіно». Я розсміялася і сказала, що за віком не пройду (мені 32 роки), та й діти в мене… Це саме те, що потрібно! – відповіла вона. − Тут беруть участь лише жінки з дітьми. Не юні "міс", а вже "місіс". Тоді я подумала: а чому б і ні?
С.Р. А в цьому конкурсі, як і «міс», теж головне – зовнішність? Н.Ю. Так, але не лише. У нас не було, наприклад, виходу у купальниках. Хоча, як на мене, дарма – я б могла собі це дозволити. Вважається, що для «місіс» не лише краса важлива, а ще якісь особисті якості, наявність дітей, звісно. Але, я думаю, журі, звичайно, оцінювало зовнішність. А ще – вміння триматися на сцені та заздалегідь підготовлена розповідь кожної учасниці про те, як вона познайомилася із чоловіком. Мені після конкурсу один член журі, відомий актор театру та кіно Олег Федорович Марусєв, сказав по секрету, чому він голосував за мене: серед інших я була найприродніша, без фальшу. Для мене як для телеведучої це дуже дорогий комплімент.
С.Р. І наявність чоловіка є обов'язковою? Н.Ю. Не обов'язково. Були і розлучені жінки, і ті, хто вийшов заміж вдруге. Або такі, як я, які перебувають у першому і, я сподіваюся, єдиному шлюбі з усіма дітьми від одного чоловіка.
С.Р. Вас якось готували до конкурсу? Н.Ю. Так, упродовж півтора місяця проходили репетиції, а також ми брали участь у громадській діяльності, їздили, наприклад, до дитячого будинку. Після цього проводився фінал з журі, зглядачами у залі, із трансляцією на телеканалі «Столиця».
С.Р. Ставши переможницею, ви сказали, що за перемогу вдячні чоловікові та дітям. А за що саме ви їм дякували? Н.Ю. Чоловік насамперед за те, що підтримав, а не заборонив. Крім того, такий конкурс – це певні грошові вкладення, тож і тут не обійшлося без його допомоги. А дітям за те, що вони мене підтримали, за те, що були досить довгий час зі мною на сцені.
С.Р. І маленька Василина теж? Н.Ю. Звичайно! Коли я готувалася до фіналу, Василина ще була на грудному вигодовуванні. І де тільки я не зціджувалась, вічно з молоковідсмоктувачем ходила!
С.Р. Як Данило та Микита поставилися до звістки про те, що в них буде сестра? Вони просили ще одну дитину? Н.Ю. Ні, вони не просили, це було наше з чоловіком бажання, ми дуже хотіли дочку. Ми її не лише планували, але я докладала певних зусиль до появи саме дівчинки.
С.Р. Як це? Н.Ю. Моя лікарка прописала мені спеціальну дієту, яка, як вона стверджує, спрацьовує на 80%. Дієта дуже проста. За два місяці до зачаття потрібно виключити з харчування всі продукти, в яких міститься калій, і навпаки, налягати на ті, де є кальцій. А якщо хочеш хлопчика, робити все навпаки. Як бачите, у мене вийшло.
Я трохи хвилювалася, як поставляться хлопчики до появи сестри, оскільки розуміла, що принаймні спочатку буду змушена велику частку часу віддавати їй. Але вони настільки її полюбили, так пестять і плекають, що тепер я боюся, як би не розпестили. Якщо Василісі щось потрібне і це якось торкається планів братів, Данило і Микита не обурюються ніколи.
Так як перший раз я народжувала за допомогою кесаревого розтину, згідно із законом штату Флорида другі пологи повинні проходити так само.Тому ми шукали відповідного лікаря, який спеціалізується на операціях та співпрацює з найкращою клінікою. Мені сподобалося, що у США ніхто не тримає довго у пологовому будинку після кесарева, як у нас. І ще – дитину тобі дають буквально після наркозу: відійшла від наркозу, ніч поспала, ранком приносять малюка – крутись як хочеш. А на третій день – додому.
С.Р. Мама десятирічних хлопчиків скористається своїм досвідом у вихованні доньки? Н.Ю. Так. Наприклад, я не прихильниця домашнього виховання, Микита та Данило з трьох років ходили до дитячого садка, і Василиса обов'язково ходитиме. І ще: ми всюди намагаємося бути разом, усією родиною. Тож діти завжди з нами. Хлопчики навіть до Еквадору, на Галапагоські острови, до Брунея з нами літали. І Василису всюди з собою возитимемо. Вона вже побувала в Єгипті та Таїланді. Тому що ми всі в принципі не можемо одне без одного.