Надмірний розвиток розумових здібностей людини ні до чого доброго не приведе
Наскільки привабливою не здавалася б ідея наділення людей суперінтелектом, у її противників завжди знаходяться переконливі аргументи.
Нейробіолог Марк Чангізі та філософ Марк Уокер присвятили вивченню цього питання достатню кількість часу. Вчені заявили, що надмірна активність розумових процесів загрожує людині дезадаптацією, антигромадською поведінкою і навіть психозом.
Зараз, коли всі прагнуть нескінченних знань і поліпшення продуктивності людського мозку, Чангізі і Вокер говорять про інше: при підвищенні розумових здібностей не потрібно забувати про розвиток таких якостей, як емпатія, або співчуття.
За словами Марка Уокера, високого рівня IQ недостатньо, щоб багато чого досягти в житті. Його колега Чингізі, у свою чергу, говорить про те, що багато хто під інтелектом має на увазі вирішення логічних завдань або гру в шахи, хоча мозок виконує безліч інших непомітних нам функцій.
Інтелект кожної людини індивідуальний — хтось виявляє математичні здібності, але при цьому зовсім не вміє писати вірші, а інший, наприклад, геніальний письменник, але не розуміє у фізиці чи хімії. Крім того, є такі поняття, як мораль, які теж є невід'ємною частиною людського розуму.
Уокер упевнений, що вибірковий розвиток розумових здібностей не дасть ніякого позитивного результату, але створить додаткові складності в соціалізації індивідуума — інакше кажучи, набуті здібності психічно непідготовлена людина може використовувати з неналежною метою.
На думку Марка Уокера, є один спосіб уникнути девіантної поведінки таких «вундеркіндів» — поряд з інтелектуальними якостями виховувати в «геніях» скромність ісамокритичність. Він вважає, що людський мозок просто не впорається зі збільшеними обсягами інформації, що може призвести до психічного розладу.
Чангіз вимагає використовувати приховані ресурси мозку, наприклад, щоб краще орієнтуватися в незнайомій місцевості, в той час як теорії Уокера спрямовані на вивчення секрету здобуття щастя.