НЕОБХІДНІСТЬ У КООРДИНАЦІЇ

Необхідність у координації, існуюча завжди, стає справді нагальною, коли робота чітко ділиться і горизонталлю, і з вертикалі, як це має місце у великих сучасних організаціях. Якщо керівництво не створить формальних механізмів координації, то люди не зможуть виконувати роботу разом. Без відповідної формальної координації різні рівні, функціональні зони та окремі особи легко можуть зосередитись на забезпеченні своїх власних інтересів, а не на інтересах організації загалом. Формулювання та повідомлення цілей організації загалом і кожного її підрозділу є лише одним із численних механізмів координування. Кожна функція управління відіграє певну роль у координуванні спеціалізованої розділеної праці. Керівники завжди повинні ставити перед собою питання: які їхні зобов'язання щодо координації і що вони роблять, щоб їх виконати. Тому координація є темою, до якої ми часто повертатимемося.

Ще одним напрямом поділу праці організації є формулювання завдань. Завдання — це запропонована робота, серія робіт або частина роботи, яка має бути виконана заздалегідь встановленим способом у заздалегідь обумовлені терміни. З технічної точки зору, завдання наказуються не працівнику, а його посади. На основі рішення керівництва про структуру, кожна посада включає ряд завдань, які розглядаються як необхідний внесок у досягнення цілей організації (3.5.). Вважається, що, якщо завдання виконується у такий спосіб і в такі терміни, як це наказано, організація діятиме успішно.

---