Непередбачена зупинка (Віталій Білоусов-Курськ)
Переповнений автобус біг трасою з міста Дмитрієва до міста Желєзногорськ.
Проїхали півдороги, як старенька, що раптом сиділа попереду, сполошилася.
- Ой, люди добрі, - сплеснула вона руками. - Та що я за роззяву. Та де ми їдемо зараз. - Потяглася до вікна. - Та що ж я наробила? - Хапнулася за сумку, що стояла поряд.
- Кілікіна проїхали, бабусю, - сказав я.
- А вам на якій зупинці треба сходити? - Запитала моя попутниця.
- Кілікіна? - заметушилася бабуся. - мало не проспала.
– Шеф! Гальмо! - закричав хтось голосним голосом. - Гальма.
Мимо миготіла посадка, і я поспівчував старенькій. Як не вважай, а промчали від потрібної їй зупинки не один - два кілометри.
Дівчина, що сиділа поруч із старенькою, піднялася з сидіння, щоб пропустити стареньку на прохід.
Автобус зменшив хід, підвернув до узбіччя.
- Що там сталось? - Запитав водій.
- Бабуся свою зупинку проїхала, - сказали йому.
– Проїхала. - невдоволено буркнув водій і відчинив передні двері автобуса.
- Я ж зупинки оголошую, - озвалася кондуктор. – І чим ви слухаєте?
Бабуся поставила сумку собі на коліна, вийняла з неї гаманець. Помітно порившись у гаманці, дістала таблетки, пляшечку з водою.
– Що там ще? - Цикнув водій. - Скільки чекати.
- Виходьте, чи ні? - заквапила кондуктор.
Бабуся ніби й не чула. Проковтнувши пігулку, запила її водою. Поклавши таблетки в гаманець, повернула його та пляшечку у сумку. Зітхнувши, перевела дух.
- Стривай, водій! – попросив хтось. - Стривай! Бабусі погано, мабуть.
- Не "швидка", - огризнувся водій. - У мене графік. З мене спитають.
Пасажиризагули: одні підтримували водія, інші співчували старенькій. А старенька тим часом вгамувалась і, розкинувшись на спинці сидіння, зміжувала повіки.
- Бабуся, ви виходите? — здивовано спитала дівчина, що стояла на проході. - Я ж підвелася, щоб вас пропустити.
Бабуся не менш здивовано витріщилася на дівчину.
– Куди пропустити. Що ти, люба, я нікуди не виходжу. Я їду до Залізногірська.
- А Кілікіна? - ахнув автобус.
- Милі, - бабуся поставила сумку під ноги і схопилася за голову. Ось дурепа. Яка ж я дурниця. Всіх через свою болячку сполошила. Мені, коли я сідала в автобус, донька суворо наказала випити пігулку, коли проїжджатимемо повз Кілікіна…