Обвинувачення - Словник української мови - значення слова, це
Всі словники 199 760
Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)
Грінченко. Словарь української мови
Знаки етнокультури Жайворонка
Жайворонок. Знаки української етнокультури
обвинувачення
ОБВИНУВА́ЧЕННЯ, я,с.
1. Дія за знач.обвинува́тити.Всі безглузді обвинувачення, видумані аби нацькувати на мене юрбу, ганебно розбились(Л. Укр., IV, 1954, 132);Вождь опортунізму, Бернштейн, уже здобув собі сумну славу обвинуваченням марксизму в бланкізмі..(Ленін, 34, 1973, 229); [Петерсон:]Значить, ви відкидаєте обвинувачення в убивстві Анни Робчук? Так?(Галан, І, 1960, 407); // Те, що обвинувачує, засуджує кого-, що-небудь.Творчість Шевченка несе не тільки любов і ласку. Вона є найсуворішим обвинуваченням всім душителям свободи(Рад. літ-во, 4, 1963, 142); // Судовий документ, який містить у собі перелік чиїх-небудь злочинів, вказує на чиюсь вину.Нарешті судове обвинувачення читати закінчили. Кармелюк навіть бровою не повів(Кучер., Пов. і опов., 1949, 24).
2.тільки одн., юр.Сторона-обвинувач у судовому процесі.Дуже давно на лавах кореспондентів не було так тісно, як сьогодні, в день виступу представника радянського обвинувачення генерала Руденка(Галан, Перед лицем фактів, 1949, 29);Свідки обвинувачення твердили, що О. Гаврилюк на мітингу в Нуплевці закликав селян до непокори владі(Іст. укр. літ., II, 1956, 613).