Особи Кубані Ірина Івлєва
Директор усть-лабінської школи №3 Ірина Івлєва як давньоримський полководець легко може захопити педагогічний колектив новою ідеєю і повести за собою. А ще Ірина Вікторівна, як Юлій Цезар, встигає все: підтримувати у класах та коридорах ідеальний порядок, облаштовувати шкільний музей та навіть вести уроки латинської мови.
Цій м'якій, миловидній жінці не треба підвищувати голос або метати поглядом блискавки. Вчителі та учні із середньої школи № 3 Усть-Лабінська слухають та поважають свого керівника беззаперечно. Такого відношення Ірина Івлєва досягла завдяки досвіду та власному прикладу. Директор із 32-річним педагогічним та 12-річним управлінським стажем досі веде уроки, причому абсолютно незвичні для середньої районної школи.
Перш ніж стати директором в Усть-Лабінську, Ірина Вікторівна встигла попрацювати у маленькій хуторській та великій станичній школах.
- Директором сам нікуди не напросишся, куди пошлють, туди й їдеш. Починала я директорську роботу в Жовтневому хуторі Усть-Лабинського району. Тоді це був маленький, напівзруйнований будинок, де відмовлялися працювати вчителі. Я з любов'ю поставилася до цієї школи. Разом із педагогами обладнала їдальню, закупила нові меблі. Було цікаво працювати, але складно. З Усть-Лабінська ходили автобуси двічі на добу. А директорам не покладено транспорту, навіть якщо працюєш за межами свого міста. Потім був період оптимізації. Школу з основної зробили початковою. А мене перевели спочатку до Усть-Лабінська заступником директора, а потім директором до школи станиці Некрасовської. Це було зовсім інше, велике навчальний заклад, зі сформованим педагогічним колективом, традиціями.
У цих школах Ірину Івлєву досі згадують ізтеплотою. Завдяки їй тут з'явилися козацькі музеї.
– У некрасівській школі я звільнила цілий клас під козачий музей. Ми зробили його у вигляді кімнати, збирали експонати з усієї станиці. У мене від мами лишилося багато старовинних речей. Тепер вони зберігаються у цьому музеї. В Жовтневому хуторі я теж зробила музей. Там є моя піонерська краватка, комсомольський значок, перо та чорнильниця справжні та предмети побуту. У тому числі самовар 19 століття. А у школі усть-лабінської був чудовий музей і раніше. Тут велася велика пошукова робота. Але на початку двохтисячних років усе зачахнуло. Експонати склали в одній із кімнат, вони там припадали пилом. Я разом із вчителями вирішила – хлопці та батьки повинні їх побачити. Сьогодні ми знову його обладнали, але роботи ще багато. До речі, у школі сьогодні створено групу гідів у нашому музеї. Екскурсії проводять самі хлопці та дівчата. Також наші діти їздять на розкопки до Криму.
А ще Ірина Івлєва – у хорошому сенсі фанат чистоти та затишку.
На запитання, яким має бути сучасний директор, Ірина Івлєва впевнено відповіла – тим, хто знає свою справу не з чуток.
– Зараз усі говорять про те, що директор – це менеджер. А я вважаю, що керівник освітньої установи – це насамперед учитель, який знає роботу школи до найменших, на перший погляд, дрібниць. В нас сьогодні 39 вчителів, а дітей 630 осіб. За ті п'ять років, що я працюю тут директором, кількість хлопців зросла майже на 150 осіб. Це найголовніший показник моєї роботи. Отже, піднявся імідж школи, змінилося ставлення до неї батьків та дітей. А ще директор не повинен боятися радитись із колективом, навчатися у педагогів. Є чудова крилата латинська фраза Docendo discimus – навчаючи, вчимося самі. Це мій гасло.