Особливості та калорійність лаваша різних видів

Хліб здавна був у кухнях всіх народів світу, відрізняючись лише своєю формою, складом і технологією приготування, тому й сприймався скрізь по-різному. Для італійців піца – хліб, тоді як в Україні це цілком самостійна страва. А ось у народів, що населяють гори Кавказу, хлібом є тонкий прісний коржик, що зветься лаваш. Безумовно, зустріти її можна не лише на Близькому Сході, а й на пострадянському просторі, де лаваш став частим гостем на столах, але частіше як компонент закусок та інших страв, ніж з тією ж метою, що й звичний пшеничний чи житній хліб. Примітною особливістю лаваша є те, що він не так швидко і остаточно черствіє, як білі та чорні буханці: отримавши певну частку вологи, він відразу стає знову свіжим і м'яким. Через широке поширення цього продукту за межі країн Близького Сходу буде не зайвим дізнатися, скільки калорій у лаваші, чи відрізняється він чимось за складом і своїми властивостями від звичайного пшеничного хліба, і як часто можна вживати лаваш без остраху погладшати або нашкодити організму .

Скільки калорій у лаваші?

Незважаючи на те, що людині, яка не знайома близько з кухнею народів Близького Сходу, здається, що лаваш існує в єдиній варіації, насправді є два види цього продукту, які відрізняються не тільки місцем приготування, але й способом, а також зовнішнім виглядом: вірменський та грузинський. Перший більш прісний і тонкий, в нього зазвичай загортають різноманітні начинки, одержуючи рулети і конвертики, а другий частіше стає основою для піци або бутербродів, оскільки відрізняється пишністю і ніжністю тіста.

Вірменський тонкий лаваш за калорійністю легший за свого грузинського побратима, щообумовлено його складом. Незважаючи на те, що для обох видів виготовляється прісне тісто, що складається з пшеничного борошна, води і солі, в вірменському лаваші більше немає нічого, крім кислої закваски. Таке тісто хоч і несе в собі менше користі, ніж на обдирному борошні, оскільки пшеничне борошно навіть грубого помелу являє собою ядро пшеничного зерна, позбавленого багатої на вітаміни і мінерали оболонки, а тому практично порожнє, воно і не завдає великої шкоди організму. Хоча, безумовно, виготовляйся лаваш, наприклад, з житнього борошна, він був би хорошим способом почистити кишечник. Але за класичною рецептурою входити до складу можуть тільки макові або кунжутні зерна. Сюди не додаються навіть жири, що робить тонкий лаваш за калорійністю та відсотком жиру – 3% - досить легким і нешкідливим. А сам показник калорійності для вірменського лаваша та кількість вуглеводів у ньому – 81% від загальної енергетичної цінності – визначає саме пшеничне борошно. Також, цей продукт може виготовлятися і з ячмінного борошна, що знижує калорійність тонкого лаваша до 218 ккал на сто грам. Сам же корж діаметром сорок сантиметрів важить близько двохсот п'ятдесяти грамів. Вірменська технологія приготування передбачає доведення прісного тесту до готовності за допомогою спеціальної печі – тандира, але в українських домашніх умовах зазвичай використовується суха сковорода. У теплому вигляді вірменський лаваш м'який, легко згортається в рулет, начинкою якого може бути будь-який продукт. А в сухому стані він здатний зберігатися протягом року, перед подачею лише збризкуючись водою, щоб знову розм'якшитися.

Грузинський же лаваш виготовляється трохи за іншою технологією, що і робить його різним за калорійністю від вірменського лаваша. Справа втому, що крім борошна, води та солі, до його складу входять дріжджі, що пояснюють і пишність готового продукту, і його калорійність, і вплив на організм. Оскільки дріжджі здатні викликати бродильні процеси в кишечнику, вироби з дріжджового тіста, хай навіть прісного, не рекомендуються в меню на постійній основі. Калорійність лаваша грузинського дорівнює 275 ккал, де вуглеводам відходить вже 78%, а от жирів так само мало: як і вірменський, грузинський лаваш випікається без використання масла. Але за рахунок наявності дріжджів таким довгим терміном зберігання він не має, а тому потрібно з'їдати його в перші кілька днів.

Незважаючи на те, що пшеничне борошно, на якому базується тісто для лаваша – і грузинського, і вірменського – містить дуже мало корисних речовин, вони все ж у деякій кількості тут є, оскільки для замішування тіста зазвичай береться борошно грубого помелу. А тому в лаваші можна знайти вітаміни групи В, Е та РР, харчові волокна, особливо якщо додати в тісто трохи висівок при виготовленні в домашніх умовах, фосфор, цинк і мідь, залізо, марганець. І ще один важливий момент - це можливість регулювання вуглеводного балансу при вживанні лаваша, якщо брати вірменський бездрожжевий продукт. Грузинський, звичайно, на таке не здатний.

Лаваш у раціоні тих, хто стежить за фігурою

Не можна не сказати про те, що правильно приготований лаваш за класичною рецептурою стане відмінним замінником пшеничного хліба, куди більш дієтичним і нешкідливим, що не вимагає запитувати, скільки калорій у лаваші. Але сьогодні основна проблема полягає в тому, що багато виробників розширюють склад лаваша, насичуючи його не тільки дріжджами, а й різного роду консервантами, ароматизаторами та смаковими добавками, що в результаті сильнопозначається як на калорійності лаваша, а й у його вплив на організм, змінюючи знак «плюс» на знак «мінус». Найбезпечнішим у такому разі варіантом стає самостійне приготування продукту в домашніх умовах, що не так і складно, як здається на перший погляд. А з урахуванням того, скільки страв можна з ним створити, це чудовий спосіб урізноманітнити своє меню.

Наприклад, гриби з сиром і зеленню в рулеті з вірменського лаваша за калорійністю навряд чи досягнуть значення в 91 кКал на сто грам, а той же рулет, але з крабовим м'ясом, болгарським перцем і сиром – 184 кКал на ту саму вагу. Зате такі закуски точно здивують гостей і не позначаться на талії. А піца на вірменському лаваші стане гарною заміною, приготовленою на дріжджовому тесті. Єдине, що як і звичайний хліб, і будь-який інший борошняний виріб, вживати лаваш щодня та кілограмами не слід. А при виготовленні рулетів, як і при випіканні самого лаваша, небажано використовувати олію на сковороді – досить просто прогріти блюдо з обох боків.