Парацетамол - інструкція із застосування
Фармакологічні властивості
При пероральному прийомі абсорбується близько 90% введеної дози парацетамолу. Ступінь абсорбції зменшується при одночасному прийомі з їжею. Максимальна концентрація парацетамолу в плазмі досягається через 30 - 90 хв. Препарат рівномірно розподіляється у рідинах організму, об'єм його розподілу – 0,95 л/кг. Зв'язування із білками плазми незначне. Активно метаболізується у печінці. У немовлят інтенсивність метаболізму менш виражена. Період напіввиведення парацетамолу – 1,5-2,5 години. Виводиться переважно нирками, причому менше 4% – у незміненому вигляді. Приблизно 85-95% терапевтичної дози виводиться із сечею протягом 24 годин. При нирковій недостатності елімінація парацетамолу уповільнюється, спостерігається накопичення кон'югатів. При тяжких захворюваннях печінки період напіввиведення препарату із плазми значно зростає, проте клінічне значення цього явища неясно. У новонароджених та дітей до 10 років головним метаболітом є сульфат парацетамолу, тоді як у дорослих осіб – глюкуронідний кон'югат. Однак це не впливає на швидкість елімінації препарату.
Показання для застосування. Парацетамолу.
Гіпертермія при застуді, грипі та після вакцинації. Больовий синдром помірної та середньої інтенсивності різного генезу (головний біль, зубний біль, міалгія).
Спосіб застосування та дози
Приймають усередину. Доза для дітей залежить від маси тіла дитини. Разова доза становить 15 мг/кг, максимальна добова доза для дітей не повинна перевищувати 60 мг/кг. Рекомендовані дози: дітям віком від 2 місяців, у яких з'явився жар після вакцинації, призначають 2,5 мл (60 мг парацетамолу), при необхідності можна повторити дозу через 4 - 6 годин. Якщо температура тіла не зменшується після другогоприйому, необхідно звернутися до лікаря. Препарат приймають до 4-х разів на добу. Інтервал між прийомами препарату має становити 6 годин. Дозування - за допомогою стаканчика, що дозує, має градуювання: 2,5 мл, 5 мл, 10 мл, 15 мл, 20 мл або мірної ложки, яка має градуювання 2,5 мл, 5 мл. Максимальна тривалість лікування без консультації лікаря – 3 дні при гіпертермії та 5 днів – при больовому синдромі.
Особливості застосування
Побічна дія
Як і інші лікарські препарати, Парацетамол-Вішфа може спричиняти побічні ефекти різного ступеня тяжкості. Алергічні реакції: свербіж шкіри, еритематозні висипання на шкірі та слизових оболонках, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); З боку ЦНС (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації; З боку травної системи: нудота, біль в епігастрії, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект); З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми; З боку органів кровотворення: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія. При тривалому застосуванні в дозах, що перевищують терапевтичні, – апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія; Порушення з боку сечовидільної системи (при прийомі великих доз): нефротоксична дія (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). У разі виникнення будь-яких побічних ефектів необхідно негайно припинити застосування препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
У пацієнтів, які приймали фенітоїн, рифампіцин, барбітурати та трициклічні антидепресанти, алкоголь, можливе збільшення періоду напіввиведення парацетамолу та підвищення ризику гепатотоксичної дії. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Підвищує ефект непрямих антикоагулянтів. Посилює токсичність левоміцетину. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом збільшує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Одночасне застосування парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшує токсичну дію на печінку. Тривале сумісне застосування нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик розвитку аналгетичної нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. При одночасному застосуванні будь-яких інших засобів слід повідомити лікаря.
Протипоказання
Гіперчутливість до компонентів препарату. Печінкова та ниркова недостатність, вроджена гіпербілірубінемія (синдром Жильбера, Дубіна-Джонсона, Ротора), рідкісна спадкова непереносимість фруктози (дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), захворювання крові (виражена анемія, лейкопенія). Вік до 2 місяців.
Передозування
У разі передозування клініко-біохімічні ознаки ураження печінки виявляються через 12 – 24 години. Біохімічні ознаки: підвищення активності дегідрогеназу, трансаміназ печінки, підвищення концентрації білірубіну, зниження рівня протромбіну. Клінічні симптоми: анорексія, нудота, блювання, біль у животі, блідістьшкірних покривів, гепатоцелюлярна недостатність, некроз печінки, метаболічний ацидоз, енцефалопатія, серцева аритмія та панкреатит. Поразка печінки можлива у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг. Лікування: термінова госпіталізація, промивання шлунка, провокування блювання, прийом активованого вугілля, введення N-ацетилцистеїну внутрішньовенно або метіоніну перорально, симптоматична терапія.