Переїзд до UK без знання мови
Англійська, як мова міжнародного спілкування, вже давно є не тільки необхідною умовою при прийомі на роботу, а й обов'язковою для будь-якої освіченої та успішної людини. Проте, на сьогодні лише 18% українців розмовляють іноземною мовою! Багато хто здається після кількох невдалих спроб, але хтось перетворює свій тимчасовий недолік на можливість і досягає більшого. Так, Олександр Тищенко поїхав до Лондона з метою лише підняти рівень англійської, а в результаті здобув освіту в одному з провідних університетів Великобританії і відкрив власний бізнес.
Розумна Імміграція: Як тобі вдалося вчинити, виграти грант, який навчальний заклад?
Олександр Тищенко: Перший крок до загадкової країни було зроблено на 3-му курсі українського універу. Народилася ідея підтягнути англійську і заразом сфотографуватися біля Біг Бена.
Процес початкової міграції виявився простим — сплатити курс навчання у міжнародній школі вивчення англійської мови та зібрати необхідний пакет документів. Подальші процеси здійснювала безпосередньо сама школа. У моєму рідному місті Ставрополі якраз починала розвиватися школа English First, через своє величезне поширення у світі, вона й стала моїм вибором.
Після успішного подання документів до посольства (школою), мені просто треба було з'явитися до посольства безпосередньо на співбесіду. Нічого складного, звичайний фейс-контроль та пара стандартних питань.
Найактивнішим курсом виявився "Предуніверситетська підготовка". На той момент я навіть не ставив за мету вступ до вузу за кордоном. Однак після закінчення курсу та успішним складанням іспитів, виявилося, що я сміливо можу подавати документи вмісцеві вузи. Я вирішив перевірити себе на затребуваність і відправив документи в шість топ-університетів за спеціальності, що цікавила мене (міжнародний менеджмент туризму). І виявилося, що не дарма. Мене запросили на всі шість універів! Після недовгих роздумів я вирішив, що треба такою можливістю скористатися і за логікою обрав найрейтинговіший з усіх - University of Surrey. в українському університеті я перевівся на індивідуальне навчання (дистанційне). Таким чином, довелося навчатися у двох вишах паралельно.
У.І.: З якими труднощами ти зіткнувся за кордоном?
А.Т.: Спочатку, зрозуміло, мовний бар'єр. Не вистачало впевненості вступити в бесіду через страх зробити помилки в мові. Зараз, через 8 років безперервного проживання у Великій Британії, я згадую це з посмішкою на обличчі. Згодом починаєш адаптуватися у навколишньому середовищі, культурі та сприймаєш як належне. Те, що раніше викликало моральний шок (різниця у світогляді та поведінці іноземців та українців), зараз навіть не помічається. Єдине, що можу порадити для якнайшвидшого адаптування за кордоном - "не намагайтеся порівнювати культури, знаходити недоліки і намагатися щось змінити; сприйміть навколишнє як щось нескінченно існуюче і постарайтеся стати частинкою цього буття"
У.І.: Що ти робив у вільний від навчання час?
А.Т.: Раніше багато подорожував країною. Тут знаходиться безліч цікавих місць у глибинці та провінціях. Зараз більше займаюся локальними «заходами»: граю у футбол у вихідні, ходжу в паби, загалом, живу! Тут завжди є чим зайнятися — концерти знаменитостей, різні свята (як англійські, так і інших народів), нескінченна кількість будь-яких спортивних.клубів. Все, що можна уявити, було б бажання.
У.І.: Чи плануєш ти повернутися до України? Чи все-таки життя за кордоном тобі краще?
А.Т.: Усі ми колись повертаємось на Батьківщину. На цьому етапі життя знаходжу себе більше у Веліобританії, т.к. робота та індивідуальні проекти все підв'язані тут. Але не виключаю, що з появою вагомих причин можу й повернутися до України. Я помітив, що чим більше мандрую, тим простіше дивлюся на запитання як "у якій країні жити". Маючи за плечима Британську освіту, можна жити у багатьох місцях світу.
У.І.: Що ти можеш порадити сучасним студентам? Що б допомогло їм досягти більшого?
А.Т.: Не слухайте порад друзів у прийнятті рішення "вчитися/жити за кордоном чи ні". Я мав колосальну завидну кількість друзів, коли проживав у рідному місті. І багато хто з них мене відмовляв від моєї "шаленої" витівки. Зараз, через вісім років, я втратив майже всіх тих "друзів", але натомість придбав запас знань, навичок та досвіду, який відкрив мені широкі можливості (включаючи повернення до рідного міста на солідну посаду та зарплату). Якби я прислухався тоді до порад тих кого вважав "друзями", то навряд чи зараз мав би власний бізнес, розмовляв чотирма мовами і відчував себе різнобічно розвиненим.
Чітко визначте свої цілі та ніколи не засмучуйтесь, якщо навчання піде не так, як Ви планували. З особистого досвіду я можу навести ряд прикладів, як наші студенти приїжджали зі слабким знанням мови, але вже наприкінці року виходили на бали "вищі за середню".