Персей рятує Андромеду, Міфи та легенди стародавньої Греції
Грецька міфологія / Міфи та легенди стародавньої Греції
Персей рятує Андромеду
Після довгого шляху Персей досяг царства Кефея, що лежав в Ефіопії на березі Океану. Там, на скелі, біля самого берега моря він побачив прикуту прекрасну Андромеду, дочку царя Кефея. Вона мала спокутувати провину своєї матері, Кассіопеї. Касіопея прогнівала морських німф. Пишаючись своєю красою, вона сказала, що найкрасивіша вона, цариця Кассіопея. Розгнівалися німфи і благали бога морів Посейдона покарати Кефея та Кассіопею. Посейдон послав, на прохання німф, чудовисько, подібне до велетенської риби. Воно випливало з морської глибини і спустошувало володіння Кефея. Плачем та стогонами наповнилося царство Кави. Він звернувся нарешті до оракула Зевса Аммона і запитав, як позбутися йому цього нещастя. Оракул дав таку відповідь:
- Віддай свою доньку Андромеду на поталу чудовисько, і скінчиться тоді кара Посейдона.
Народ, дізнавшись відповідь оракула, змусив царя прикувати Андромеду до скелі біля моря. Бліда від жаху, стояла біля підніжжя скелі у важких кайданах Андромеда; з невимовним страхом дивилася вона на море, очікуючи, що ось-ось з'явиться чудовисько і роздере її. Сльози котилися з її очей, жах охоплював її від однієї думки про те, що повинна вона загинути в кольорі прекрасної юності, сповнена сил, не зазнавши радостей життя. Її й побачив Персей. Він прийняв би її за чудову статую з білого паросського мармуру, якби морський вітер не розвівав її волосся і не падали з її прекрасних очей великі сльози. Із захопленням дивиться на неї юний герой, і могутнє почуття любові до Андромеди спалахує в його серці. Персей швидко спустився до неї і лагідно спитав її:
- О, скажи мені, прекрасна діво, чия це країна, назви мені твоє ім'я! Скажи, за щоприкута ти тут до скелі?
Андромеда розповіла, за чию провину доводиться їй страждати. Не хоче прекрасна діва, щоб герой подумав, що викуповує вона власну провину. Ще не закінчила свою розповідь Андромеда, як клокотала морська безодня, і серед бурхливих хвиль здалося чудовисько. Воно високо підняло свою голову з розгорнутою величезною пащею. Гучно скрикнула від жаху Андромеда. Збожеволівши від горя, прибігли на берег Кефей та Кассіопея. Гірко плачуть вони, обіймаючи дочку. Нема їй порятунку!
Тоді заговорив син Зевса, Персей:
- Ще багато часу у вас буде лити сльози, мало часу лише для порятунку вашої дочки. Я – син Зевса, Персей, який убив обвиту зміями горгону Медузу. Віддайте мені за дружину вашу дочку Андромеду, і я врятую її.
З радістю погодилися Кефей та Кассіопея. Вони були готові зробити все для порятунку дочки. Кефей обіцяв йому навіть усе царство в посаг, аби він врятував Андромеду. Вже близько чудовисько. Воно швидко наближається до скелі, широкими грудьми розтинаючи хвилі, подібно до корабля, що мчить по хвилях, як на крилах, від помахів веселих могутніх юних веслярів. Не далі польоту стріли було чудовисько, коли Персей злетів високо в повітря. Тінь його впала в море, і люто кинулося чудовисько на тінь героя. Персей сміливо кинувся з висоти на чудовисько і глибоко встромив йому в спину вигнутий меч. Відчувши тяжку рану, високо піднялося в хвилях чудовисько; воно б'ється в морі, наче кабан, якого з несамовитим гавкотом оточила зграя собак; то поринає воно глибоко у воду, то знову спливає. Шалено б'є по воді чудовисько своїм риб'ячим хвостом, і тисячі бризок злітають до вершин прибережних скель. Піною вкрилося море. Розкривши пащу, кидається чудовисько на Персея, але зі швидкістю чайки злітає він у своїх крилатих сандалях. Удару за ударом завдає він.Кров і вода ринули з пащі чудовиська, враженого на смерть. Крила сандалі Персея намокли, вони ледве тримають на повітрі героя. Швидко помчав могутній син Данаї до скелі, що видавалася з моря, обхопив її лівою рукою і тричі занурив свій меч у широкі груди чудовиська. Закінчено жахливий бій. Радісні крики мчать з берега. Усі славлять могутнього героя. Зняті пута з прекрасної Андромеди, і, тріумфуючи перемогу, веде Персей свою наречену до палацу батька її Кефея.