П’єса поки що без назви
Картина третя, шосте дію.
Будинок Кози та Феї з сокирою. Вечір. На дивані розлігся Кіт, читає газету. Фея із сокирою сидить, займається паперами. Коза ходить туди-сюди в роздумах.
Кіт неохоче йде до комори.
КОЗА: (Слідом за Котом). Підйом о шостій ранку! Зрозумів? КІТ: Так зрозумів, зрозумів. Я зазвичай рано встаю. (З комори доноситься гуркіт). КОЗА: Вимикач зліва. КІТ: (З комори) Аа-а-а-а. КОЗА: Видно, світло увімкнуло. КІТ: (Вибігає з комори, шерсть дибки. Трясеться.) М-м-м-можна я краще тут десь на килимку? КОЗА: Ну гаразд, ліз під стіл, килимок там візьми. КІТ: (Залазить під стіл. За секунду вискакує звідти). А-а-а-а-а. Голос Феї з сокирою: Коза, вгамуєш ти його чи ні? А то я зараз прийду і вгаму надовго. КОЗА: Ось горе з тобою. Йди сюди. (Поступається Коту диван. Сама йде в комору, викочує звідти труну, бере ковдру, укладається в ній спати). КІТ: Ні, я на це дивитися не можу. (Одвертається до стіни). КОЗА: Нічого, звикнеш потроху. Спи, давай. І ще, врахуй, ранок у нас тут ніхто не гарантує. КІТ: Ой! КОЗА: Що таке? КОТ: Я боюся спати, раптом засну і назавжди. Голос Феї з сокирою: Якщо цей котяра зараз не вгамується, я його зараз точно засну назавжди. КІТ: (Швидко). Навіть тут усі живуть під страхом смерті. КОЗА: Нетушки. Тут усі живуть під страхом життя. Адже бояться не того, що смерть настане, а того, що життя закінчиться. Ну, гаразд, Кіт, давай спати. Добрих та цікавих тобі снів!