Податкова інспекція вимагає самостійно зняти податковий кредит за контрагентом з ознаками
Запитання. Податкова інспекція стверджує, що наш контрагент є підприємством із ознаками фіктивності та вимагає, щоб ми самостійно «зняли» податковий кредит. Податкова посилається на дані їхньої бази AІС РПП. Як нам краще вчинити у такій ситуації?
Відповідь. Почнемо з того, що Ви не зобов'язані знімати податковий кредит і коригувати податкові зобов'язання на вимогу податкових органів. Це ваше добровільне рішення. Проте, податкові органи мають право самостійно донараховувати податкові зобов'язання під час перевірок платників податків.
Найближчим часом багато платників податків зіткнуться з посиленим відпрацюванням операцій із фіктивними підприємствами («податковими ямами», «майданчиками»), послуги яких нав'язливо пропонувала бізнесу попередня влада. За неофіційною статистикою до 80 відсотків юридичних осіб ризикують втратити податковий кредит та витрати на такі угоди.
Якщо податкова інспекція проведе перевірку Вашого підприємства та винесе податкове повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань, таке рішення можна оскаржити в адміністративному (до вищої податкової інспекції) або судовому порядку.
Практика донарахувань податкових зобов'язань із ПДВ через виявлення ознак фіктивності контрагента платника податків на сьогоднішній день є дуже поширеною. Проте наявність ознак фіктивності в діяльності постачальника ще не є безумовною підставою «зняття» податкового кредиту покупця.
Значна частина подібних суперечок характерна ще й тим, що фіктивність підприємств є лише припущенням податкового органу, що ґрунтується на методології виявлення «податкових ям» іаналогічних порушників. При цьому часто відсутні вироки судів у кримінальній справі або інші рішення судів, якими було б підтверджено фіктивність підприємства-постачальника.
При оскарженні податкового повідомлення-рішення позивач повинен наполягати на тому, що право на податковий кредит з ПДВ у нього виникло внаслідок придбання товарів, і що товари купувалися з метою використання у господарській діяльності, досягнення економічного ефекту. Незважаючи на те, що тягар доведення у спорах із податковими органами покладається саме на податківців як суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства), платнику податків доведеться доводити реальність господарських операцій постачання товарів його контрагентом. При цьому посилань на наявність підписаних договорів, видаткових накладних, податкових накладних та правильність їх оформлення буде недостатньо, оскільки навіть за безтоварної операції документи можуть бути оформлені ідеально.
Суб'єктам господарювання слід пам'ятати, що Верховний Суд України вже багато років дотримується думки, що порушення норм чинного законодавства контрагентами платника податків або їхніми посадовими особами ще не підтверджує позиції податкового органу щодо неправомірності формування податкового кредиту. Адже чинне законодавство не залежить від права платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом. Тому наявність ознак правопорушення в діяльності контрагентів сама по собі не може бути підставою для притягнення сумлінного суб'єкта господарювання до відповідальності або застосування щодо нього інших негативних наслідків, особливо якщо він не знав про можливі дефекти правового статусуконтрагентів. Це правило діє за умови, що платник податків здійснював реальні господарські операції.
За матеріалами: Київський портал підтримки та розвитку бізнесу