Податкова соціальна пільга при виплаті авансу, ДК - №40
Є пропозиції, зауваження чи побажання? Зв'яжіться із редакцією!Ми обов'язково відповімо.
Строки виплати заробітної плати
Статтею 115 КЗпП встановлено строки виплати заробітної плати. Вони визначаються колективним договором чи іншим документом — нормативним актом роботодавця, узгодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів — представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом). При цьому обов'язкові дві умови: зарплата повинна виплачуватись не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Слова «не рідше» означають, що виплачувати зарплату можна і частіше за двічі на місяць, наприклад щотижня по п'ятницях. Але в абсолютній більшості випадків на українських підприємствах заробітна плата виплачується саме двічі на місяць — за першу та другу половину місяця. З урахуванням умови, що виплата зарплати повинна здійснюватися не пізніше семи днів після закінчення оплачуваного періоду, ці строки можуть перебувати в проміжках з 16-го по 22-е число для виплати зарплати за першу половину місяця та з 1-го по 7-е число включно – для виплати за другу половину місяця.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця встановлюється в тому ж порядку, що й строки її виплати, при цьому вона не повинна бути меншою за оплату за фактично відпрацьований час. Зверніть увагу, що не потрібна точна відповідність суми заробітної плати за першу половину місяця фактичним показникам роботи за цей період — така сума має бути більшою або дорівнює заробітній платі, обчисленій за першуполовину місяця. Щоб уникнути трудомістких розрахунків, можна виплачувати зарплату за першу половину місяця наперед у трохи більшій сумі, ніж плата за фактично відпрацьований час, наприклад, округливши її у більшу сторону.
При цьому слід пам'ятати, що згідно з пп. 168.1.2 ПКУ при кожній виплаті заробітної плати слід сплачувати і ПДФО 1 . Оскільки зарплата нараховується один раз на місяць, а виплачуватись може кілька разів (не менше двох), виникає проблема застосування ПСП при таких попередніх виплатах.
Так, згідно з пп. 169.2.1 ПКУ, ПСП застосовується донарахованого місячногодоходу у вигляді заробітної плати 2 . Заробітну плату за місяць можна нарахувати не раніше закінчення останнього робочого дня цього місяця (те саме стосується працівників, звільнених протягом місяця, — розрахунок з ними провадиться в день звільнення, який є для них останнім робочим днем на цьому місці роботи). Одні працівники підприємства можуть працювати на умовах п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, інші — позмінно на безперервних виробництвах, тому, як правило, більшість працівників заробітна плата нараховується в останній календарний день місяця. До цієї дати зазвичай вже відомі дані табелів обліку робочого часу та інших первинних документів, є інформація про фактичний виробіток (при відрядній оплаті праці), про нарахування премій, доплат тощо. І саме при нарахуванні заробітної плати за місяць роботодавець може застосовувати ПСП до суми заробітної плати тих працівників, які мають на це право (пп. 169.4.1 ПКУ). Якщо ж до нарахування заробітної плати за звітний місяць проводиться виплата будь-якої її частини (за цей же місяць), то при такій виплатіПСП до суми заробітної плати (її часто називають авансом) не застосовується, оскількитакі виплати ще не є нарахованиммісячнимдоходом, як визначено у пп. 169.2.1 ПКУ.
1 Виняток - виплата суми зарплати із затримкою більше місяця. Оскільки згідно з пп. 168.1.5 ПКУ, якщо зарплата нараховується, але не виплачується працівникові, то роботодавець зобов'язаний перерахувати утриманий із такої зарплати ПДФО не пізніше ніж за 30 календарних днів з дня закінчення місяця, за який така зарплата була нарахована.
2 Принагідно нагадаємо, що ПСП застосовується лише за одним місцем нарахування заробітної плати — тим, яке вибрав сам працівник і яким подав заяву про застосування такої ПСП.
1 З'ясування питань утримання та нарахування ЄСВ не входить до завдань даного матеріалу, тому інформація про ЄСВ наводиться лише в тому обсязі, який необхідний для розрахунку ПДФО.
Повернення надмірно сплачених сум ПДФО
Механізм такого повернення передбачено ст. 43 ПКУ. Незважаючи на те, що норми ст. 43 ПКУ передбачають порядок повернення надмірно сплачених сум податків для платників податків, податкові агенти також можуть застосовувати цей порядок. Податковий агент має такі самі права та обов'язки, що й платник податків. Про це прямо сказано у п. 18.2 ПКУ (ця загальна норма для всіх податкових агентів). Для податкових агентів з ПДФО існує ще й приватна норма, яка прирівнює їх до платників ПДФО — пп. 162.1.3 ПКУ. Отже, податковий агент може так само скористатися правом платника податків на повернення зайво сплаченого ПДФО згідно з пп. 17.1.10 ПКУ та використати норми п. 43.3 ПКУ. Для цього роботодавець — податковий агент може подати до ДПІ за місцем обліку заяву про повернення надмірно сплачених сум ПДФО, як у випадку з рештою надмірно чи помилково сплачених податків. І за відсутності податкового боргу та запозитивне рішення з боку органу Міндоходів висновок про повернення суми переплати має бути передано відповідному органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом 20 календарних днів після подання такої заяви (а такий орган протягом 5 робочих днів з дня отримання такого висновку зобов'язаний повернути ці кошти платнику податків).
ЄБНЗ про повернення надмірно сплаченого ПДФО (витяг)
Податковий агент має право повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів тільки ту суму надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб, яка була перерахована до бюджету понад суму грошових зобов'язань, граничний термін сплати якої настав на таку дату.
Заповнення податкового розрахунку за формою №1ДФ
Як видно з таблиці, у податковому розрахунку за формою №1ДФ має бути відображено нарахований та сплачений ПДФО виходячи з доходів, нарахованих у III кварталі 2013 р., у сумі 161,27 + 708,54 = 869,81 грн. Фактично ж у ІІІ кварталі 2013 р. за даними прикладів 1 — 3 було сплачено 225,00 + 161,27 + 483,54 + 225,00 = 1094,81 грн ПДФО. Ці суми будуть відображені за дебетом субрахунку 641/ПДФО та кредитом субрахунку 311. Різниця між оборотами за даною кореспонденцією та показниками податкового розрахунку за формою №1ДФ покаже суму ПДФО, що підлягає поверненню з бюджету як надмірно сплачену. За даними таблиці це 1094,81 – 869,81 = 225,00 грн.
Формування показників податкового розрахунку за формою №1ДФ за ІІІ квартал 2013 р.