Покинута залізниця Чум - Салехард
Занедбана залізниця «Чум — Салехард — Ігарка», яку ще називають «Мертвою дорогою» — пам'ятник нашої історії, що розтягнувся на сотні кілометрів уздовж Полярного кола.
Рішення про будівництво залізниці було ухвалено радянським керівництвом у 1949 році. Її будували ув'язнені ГУЛУГу з 1947 по 1953 рік під завісою повної таємності. Перші відомості проникли в кінці хрущовської відлиги.
Дорога пролягає на 200 кілометрів на південь від Полярного кола. Траса мала перетнути безліч великих річок. Через Об переправа здійснювалася влітку - важкими поромами, взимку - по рейках і шпалах, покладених прямо на лід. Лід для цього спеціально зміцнювався.
Після війни виникла ідея перенесення головного порту Північного морського шляху з Мурманська в глиб країни — до Ігарки — і будувати залізницю «Чум — Салехард — Ігарка» завдовжки 1260 км із поромними переправами через Об та Єнісей.
Ще не було проектів, ще велися дослідження, а вже потягнулися ешелони із в'язнями.
Наглядовий пост в одному з таборів.
Буквене позначення на стіні всередині прохідної табору.
На головних ділянках траси табору (колони) розташовувалися через 510 км. У розпал будівництва кількість ув'язнених сягала 120 тисяч.
Барак у таборі біля нар. Пензер'яха.
Від Салехарда до Ігарки було заплановано 134 окремі пункти — на станціях Салехард, Надим, Пур, Таз, Єрмакове та Ігарка влаштовувалися основні депо.
Грунт, який майже по всій трасі виявився несприятливим — пилоподібні піски, вічна мерзлота, возили тачками.
Часто цілі склади ґрунту йшли вболото, як у прорву, а вже збудовані насипи та виїмки обповзали та вимагали постійної підсипки.
До 1953 року — року смерті Сталіна — силами ув'язнених було збудовано понад 900 кілометрів одноколійної залізниці.
На цьому моменті будівництво було спішно згорнуте і почалася кваплива евакуація людей з опальної траси.
Табори, паровози, мости, інше майно просто кинуто у тундрі.
Фрагмент дверей вагона.
Рейка 1880-го року.
Рейка 1901-го року. Клеймо князя Білосільського.
Велике будівництво, що забрало життя понад 300 000 чоловік, закінчилося провалом.
Протягом кількох наступних років незначна частина майна була вивезена, на деяких ділянках, що примикають до Обі та Єнісея, знято рейки.
Багато з обладнання, меблів, одягу так і не вдалося вивезти. Залишилися покинуті паровози, спорожнілі бараки, кілометри колючого дроту та тисячі загиблих ув'язнених-будівельників.