Потрібно розрізняти традиційний іслам та фанатичний
- Ваша святість, ви найчастіший гість української православної церкви. Які ваші враження від нинішнього паломництва щодо України?
— Для мене велика радість знову перебувати в Україні. Пройшло вже 30 років з того часу, як я вперше приїхав до вашої країни. Я прожив тут десять років. Як відомо, я патріарх усієї Африки, всіх православних людей континенту. Скоро я вирушу до Південного Судану і перед тим, як розпочати цей довгий шлях, я приїхав до України, щоб набратися сил. Я був на Соловецьких островах, у тому місці, де загинуло 40 тисяч людей, які гнали сталінський режим. Там я молився за людей, яких зараз убивають та переслідують на Сході.
- Олександрійська та українська православні церкви мають багатий історичний досвід співпраці та взаємної підтримки. Свого часу ви п'ять років пробули екзархом Олександрійського патріархату в українській церкві. Якими є зараз відносини двох церков і як ви оцінюєте перспективи розвитку цих відносин?
— Щоразу, коли я приїжджаю в Україну, я бачу, як зближуються церква та люди. Протягом минулих років відбулися дуже великі зміни. Молоді люди все більше цікавляться християнством, і вважаю, що вони відпочивають внутрішньо, живучи життям православної церкви.
Для мене це взірець. Для мене, який вдень і вночі ходить пішки Африкою, відвідуючи всі її народи. Наша церква будує в Африці школи, щоб місцеві жителі могли хоч якось здобувати освіту. Ми відкрили 3 тисячі лікарських пунктів, щоб людям надавали хоча б мінімальну медичну допомогу. Я не можу говорити про якесь місіонерство, про якусь проповідь, якщо я спочатку не зможу хоч трохи змінити на краще життя цих людей. Ми відвідуємо їх у їхніх оселях і розуміємо, що вони ніколи в житті не бачили мила. Вони фактично живутьв землі. Нещодавно я був на Мадагаскарі і бачив 2 тисячі маленьких дітей, які мене оточували, — і жоден з них не був взутий.
Ви можете зрозуміти, за яких складних умов ми живемо. І я хотів би від щирого серця подякувати українській православній церкві, яка надає нам усю посильну допомогу, незважаючи на те, що в усьому світі зараз криза.
- Ми багато чуємо про ті утиски, які терпіли християни в Африці та на Близькому Сході останнім часом. Яким є зараз становище вашої пастви в мусульманських країнах Африки? Чи вдається порозумітися, налагодити взаємини з мусульманською більшістю – і яким чином? Чи відчувається підтримка православних церков та всього християнського світу?
— Ми бачимо дуже велику небезпеку, що походить від фанатиків, і бачимо дуже велику проблему у поширенні ідей джихаду (священної війни проти невірних – ред.). Я хотів би наголосити, що слід розрізняти ортодоксальний, традиційний іслам та іслам фанатичний. Я зустрічаюся з багатьма мусульманами в Єгипті та за його межами, і вони є справжнім джерелом благородства та доброти. Ми спілкуємося дуже дружньо — я розповідаю їм про Євангелію, вони розповідають мені про Корану, і ми знаходимо точки дотику. Вони поважають мою віру, і я поважаю їхню віру. Тому ми разом ведемо боротьбу, разом працюємо для того, щоб зробити майбутнє наших народів кращим. Ще раз хочу нагадати — є добрий іслам і є фанатичний іслам, який приносить проблеми усюди, де він існує.
Це справжня небезпека та справжня проблема для нас, патріархів Сходу – глав православних церков Олександрії, Антіохії та Єрусалиму. Тому час від часу ми збираємося зрозуміти, що ми могли б зробити, щоб поліпшити життя християн. І я також, якможу, допомагаю нашій братській Коптській церкві, де дуже багато постраждалих від мусульманських фанатиків. Ми дуже дружимо із Коптським патріархом. Як і мене, його звуть Феодор Другий, і це дуже добра людина. Ми разом живемо в Єгипті, і між нами справжня християнська співпраця. Також ми співпрацюємо з духовним ватажком мусульман Єгипту — найгіднішою і найблагороднішою людиною, яка завжди засуджує фанатиків.
- Як ви вважаєте, що має відбутися і чи взагалі може щось статися, щоб конфлікти на релігійному ґрунті на Сході припинилися?
— Я не думаю, що вони припиняться, на жаль. Тому що є люди з інших країн, які підтримують та використовують фанатиків у своїх цілях. Це є політичний план – розв'язати війну між народами, щоб продавати зброю.
- Напевно, ви чули про те, що в Україні зараз фактично йде громадянська, братовбивча війна...
— Сьогодні я послужив патріарху Кирилу і чув молитву про мир в Україні, яка читається на кожній Божественній літургії. Я жив на українській землі, в Одесі, я добре знаю український народ і добре знайомий із віруючими в Україні. Моє серце болить, коли я бачу, що там люди воюють, що два народи, між якими завжди була дружба, розділені політичним конфліктом. І це справжній гріх, це справжнє лихо, коли між братні народи створюються такі проблеми. Я роблю все можливе, щоб донести цю думку до політичних та релігійних діячів.
- В українському конфлікті страждають і віруючі Української православної церкви, причому не лише у зоні боїв, а й на мирній, підконтрольній київській владі території. Розкольники за підтримки бойовиків-націоналістів перешкоджають богослужінням, захоплюють православні храми. Церкванамагаються залучити до політичного конфлікту, змусити підтримати той чи інший бік. Що ви могли б сказати на підтримку канонічного православ'я в Україні?
— Для мене, як для Олександрійського патріарха, канонічним главою Української церкви є блаженніший митрополит Онуфрій. Я дуже близько його знаю, знаю, наскільки вона духовна людина.
На жаль, приходять якісь люди ззовні та нав'язують українському народові ці протиріччя. Як православний патріарх, я прошу віруючих в Україні залишатися під омофором канонічного глави Української церкви митрополита Онуфрія.
- Зараз в Україні "Основи православної культури" дозволяється включати до загальноосвітнього курсу середньої школи. А як дізнаються про віру та як приходять до неї члени Олександрійської церкви? Чи є якась катехизація, духовна освіта в Олександрійській церкві та яка її система? Де проходить навчання майбутнє духовенство?