Про рукостискання після намазу (докладно)
Про рукостискання після намазу
الحمد لله رب العالمين والصلاة و السلام علي رسولنا محمد و علي اله و صحبه اجمعين
Останнім часом серед мусульман почала простежуватись особлива тенденція щодо питання рукостискання після здійснення намазу.
Доводилося чути про те, що люди, які не схвалюють цього, з одного боку, сильно ганьбили цю дію, а інші лаяли того, хто відмовлявся від подібної практики.
З дозволу Всевишнього Аллаха, ми постаралися докладно розібрати цю ситуацію в наведеному нижче матеріалі.
У книзі «Ад-Дурруль Мухтар», у розділі «Аль Хадр валь Ібаха» імам Хаскафі сказав:
(كَالْمُصَافَحَةِ) أَيْ كَمَا تَجُوزُ الْمُصَافَحَةُ لِأَنٌَ ِيمَةٌ مُتَوَاتِرَةٌ لِقَوْلِهِ - عَلَيْهِ الصَّلَاةُ وَالسَّلَََ خَاهُ الْمُسْلِمَ وَحَرَّكَ يَدَهُ تَنَاثَرَتْ ذُنُوبُهُ» وَإِِ ِ تَبَعًا لِلدُّرَرِ وَالْكَنْزِ وَالْوِقَايَةِ وَالنُّقَايَةِِ ْمُلْتَقَى وَغَيْرِهِ يُفِيدُ جَوَازَهَا مُطْلَقًا وَلَوْ بَعْْْ ْلُهُمْ إنَّهُ بِدْعَةٌ أَيْ مُبَاحَةٌ حَسَنَةٌ كَمَا أَفَادَهُ النَّوَوِيُّ فِي أَذْكَارِهِ وَغَيْرُهُ فِي غَيْرِِِ مَلُ مَا نَقَلَهُ عَنْهُ شَارِحُ الْمَجْمَعِ مِنْ أَنَّهَا بَعَْْ َصْرِ لَيْسَ بِشَيْءٍ تَوْفِيقًا فَتَأَمَّلْهُ. وَفِي الْقُنْيَةِ: السُّنَّةُ فِي الْمُصَافَحَةِ بِكِلْتَا يَِ
Мусафаха (рукостискання) дозволено, тому що воно є давньою сунною мутаватира, оскільки Пророк (с.а.в.) сказав:
«Хто потисне руку своєму братові мусульманинові і похитає його руку, з нього обсипаються гріхи».
А під думкою вчених, які сказали, що це біда, мається на увазі, що це біда мубаха хасана.
Як пояснили це імам Нававі в книзі «Аль-Азкар» та інші вченісвоїх книгах.
Передав шаріх (тлумач) книги «Аль-Маджма'» від імама Нававі про те, що він сказав про мусафаха після Фаджр та Аср намаза, що в цьому немає нічого поганого і його визначення «бід'а мубаха хасана», (це зроблено) з метою узгодження даних ухвал.
У «Раддуль-Мухтар» Ібн Абідін при роз'ясненні слів імама Нававі у книзі «Аль-Азкар» каже:
حَيْثُ قَالَ اعْلَمْ أَنَّ الْمُصَافَحَةَ مُسْتَحَبَّةٌ عِنْْ ٍ، وَأَمَّا مَا اعْتَادَهُ النَّاسُ مِنْ الْمُصَافَحَةِ بَعْدَ صََ َالْعَصْرِ، فَلَا أَصْلَ لَهُ فِي الشَّرْعِ عَلَى هَذَا الْوََِ أْسَ بِهِ فَإِنَّ أَصْلَ الْمُصَافَحَةِ سُنَّةٌ وَكَوْنُهُ هَا فِي بَعْضِ الْأَحْوَالِ، وَفَرَّطُوا فِي كَثِيرٍ مِنْ الْ٣َ أَكْثَرِهَا لَا يُخْرِجُ ذَلِكَ الْبَعْضَ عَنْ كَوْنِهِ مِنْْال لَّتِي وَرَدَ الشَّرْعُ بِأَصْلِهَا
Імам Нававі в цій книзі сказав:
«Знай, що «мусафаха» - це мустахаб, при кожній зустрічі, але те, що люди звикли робити «мусафаха» після намазів Фаджр та Аср, у цієї дії в Шаріаті в такому вигляді немає основи, але в цьому немає нічого поганого, тому що основа «мусафаха» - це сунна, і те, що люди старалися в цьому в деяких станах (положеннях), і упускали («мусафаха») у багатьох (інших) станах, і навіть у більшості їх (станів), то це не виводить «деякі стани» у яких старалися з розряду сунни».
Ібн Абідін продовжує:
«Шейх Абуль Хасан аль-Бікрі сказав:
وَتَقْيِيدُهُ بِمَا بَعْدَ الصُّبْحِ وَالْعَصْرِ عَلَى عَادَةٍ كك ِهِ، وَإِلَّا فَعَقِبَ الصَّلَوَاتِ كُلِّهَا كَذَلِكَ كَذَِ رُنْبُلَالِيُّ فِي الْمُصَافَحَةِ، وَنُقِلَ مِثْلُهُ عَنْ الشََ ِّ
«Те, що він (імам Нававі) зазначав,що після Фаджра і Асра робилася «мусафаха», то це був звичай їхнього часу, аналогічно (відбувається в наш час) після кожного намазу, також говориться в посланні імама Аш-Шурунбулялі в частині «мусафаха», також передається подібне повідомлення від імама Аш- Шамс аль-Ханути».
Імам Ат-Тахтаві, у своєму «Хашії» на «Маракіль-Фалях» сказав:
فهي سنةعقب الصلاة كلها و عند كل لقي
"І це (мусафаха) сунна після кожного намазу і при зустрічі".
Шейх Абдуль-Гані Ан-Наблюсі щодо «мусафаху» після намазу сказав:
إنها داخلة تحت عموم سنة المصافحة مطلقا
«Це (мусафаха) входить у загальне правило сунни рукостискання».
Далі ми наведемо хадис, який є доказом правомірності здійснення мусафаху після намазу:
عَنْ أَبِي جُحَيْفَةَ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ قَال: خَرَجَ رَسُاق للَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بِالْهَاجِرَةِ إِلَى الْبَطْحَاءِ،فففَ صَلَّى الظُّهْرَ رَكْعَتَيْنِ وَالْعَصْرَ رَكْعَتَيْنِ وَبَيََْ ةٌ تَمُرُّ مِنْ وَرَائِهَا الْمَرْأَةُ وَقَامَ النَّاسُ فَجَعَق دَيْهِ فَيَمْسَحُونَ بِهَا وُجُوهَهُمْ، قَال أَبُو جُحَيْفَةَََ دِهِ، فَوَضَعْتُهَا عَلَى وَجْهِي، فَإِذَا هِيَ أَبْرَدُ مِنَ الثَّلْجِ وَأَطْيََ َ الْمِسْكِ. أخرجه البخاري (فتح الباري 6 / 565)
«Від Абі Джухайфа (رضي الله عنه) передається, що він сказав:
«Посланник Аллаха (с.а.в.) опівдні вийшов у місцевість «Батха» і здійснив там обмивання (аль-вуду'), потім здійснив намаз Зухр у два ракаати та Аср у два раакати, і перед ним стояла спис (як сутра), і спереду нього пройшла жінка, і (після намазу) встали люди і почали брати обидві руки Пророка (с.а.в.) і об його руки обтирали свої обличчя, і Абу Джухайфа сказав:
«Я теж взяв його (с.а.в.) руки та поклав їх на своєобличчя, і раптом його руки виявилися холоднішими, ніж лід, і ароматнішими, ніж запах миска» (Імам Бухарі «Фатхуль-Барі» 6/565).
Від Язид ібн Асвад (رضي الله عنه), передається, що він прочитав ранковий намаз із пророком (с.а.в.) і сказав:
عن يزيد بن الأسود رضي الله عنه : أنه صلي الصبح مع النبي صلي الله عليه و سلم و قال: ثم يمسحون بها وجوههم، فأخذت بيده فمسحت بها وجهي فوجدتها أبرد من الثلج و أطيب ريحا
«Потому після намазу піднялися люди, і взявши його руки стали обтирати ними своє обличчя, і я теж взяв його руки і обтер ними своє обличчя, знайшовши його руки холодніше льоду і ароматніше запаху миска».
Щодо того, як потрібно робити «мусафаха» (рукостискання), то в «Ад-Дурруль Мухтар» наводиться:
وَفِي الْقُنْيَةِ: السُّنَّةُ فِي الْمُصَافَحَةِ بِكِلْتَا يَِ
У книзі «Аль-Кунья» сказано:
«Сунна в «мусафаху» робити її обома руками».
А в «Раддуль-Мухтар» говориться:
وَهِيَ إلْصَاقُ صَفْحَةِ الْكَفِّ بِالْكَفِّ وَإِقْبَالُ٫ ْهِ فَأَخْذُ الْأَصَابِعِ لَيْسَ بِمُصَافَحَةٍ خِلَافًا لِلف نَّةُ أَنْ تَكُونَ بِكِلْتَا يَدَيْهِ، وَبِغَيْرِ حَائِلٍ مِنْ ْرِهِ وَعِنْدَ اللِّقَاءِ بَعْدَ السَّلَامِ وَأَنْ يَأْخُذَ الَْْ فِيهِ عِرْقًا يُنْبِتُ الْمَحَبَّةَ كَذَا جَاءَ فِي الْحَدِي٫ ُهُسْتَانِيُّ وَغَيْرُهُ اهـ
«Мусафаха – це дотик внутрішньої частини долоні (однієї людини) з внутрішньою частиною долоні (іншої) і погляд один на одного, дотик лише пальцями це не мусафаха, сунна в мусафаха (це вчинення її) обома руками, без перешкоди з тканини (рукавички) та ін. і при зустрічі після виголошення "саляму", торкаючись великим пальцем до більшого пальця (іншої людини), тому що у великому пальцем (є) вена,з якої виростає (збільшується) кохання, також це прийшло в хадісі, про це згадав Кухістані та інші».