Про що ми забуваємо у розмові
Про що ми забуваємо у розмові (частина 2)
Друга історія пов'язана з людиною на ім'я Ікріма бін Абу Джахль. Ця людина разом зі своїм батьком Абу Джахлем виявляла найбільшу ворожнечу стосовно Посланника Аллаха та мусульман. Ненависть до Пророка в Ікрими переростає в мстивий характер після того, як у битві при Бадрі гине його батько. І навіть коли Пророк, мир йому і благословення Аллаха, переможцем входив до Мекки, Ікріма з жменькою багатобожників намагався протистояти йому, але отримавши відсіч, він утік із міста. Однак дружина Ікріми Умму Хакім прийняла Іслам і прийшла до Пророка з проханням пробачити її чоловіка і дозволити йому прийти з покаянням. Отримавши згоду Посланця Аллаха, вона прийшла до свого чоловіка зі словами: «О Ікрімо! Я прийшла до тебе від самого добродушного, від найдобрішого, від найкращого з людей – від Мухаммада бін Абдулли. Він пообіцяв тобі безпеку. Не губи ж себе! І Ікрима погодився прийти до пророка. І як же поводиться Посланець Аллаха по відношенню до людини, яка разом зі своїм батьком завдала йому багато шкоди та образи? Він звертається до своїх сподвижників з такими словами, в яких враховується стан співрозмовника: «Через деякий час до вас прийде Ікріма бін Абу Джахль віруючим і хиджру. Не ображайте його батька. Воістину, образа померлих завдає біль живим, але не доходить до мертвих!
Через деякий час після цих слів з'являється Умму Хакім та Ікріма. У цей час Пророк, мир йому і благословення Аллаха, сидить у колі сподвижників і побачивши здалеку Ікріму, він схоплюється з місця і прямує йому на зустріч. Він прямує на зустріч людині, яка протягом багатьох років намагалася знищити Іслам. Найцікавішете, що з уст Пророка сходять слова: «Вітаю того, хто здійснив хиджру (переселення)!» Цих слів було достатньо, щоб розтопити серце Ікріми і він сказав: «Я свідчу, що немає бога, окрім Єдиного та Єдиного Бога і що ти Мухаммад – Його Посланець і Пророк!» Після того, як Ікріма промовив шахаду, з його вуст сходять слова: «О Посланник Аллаха! Я завдав Ісламу багато шкоди, звернися до Всевишнього з благанням, попроси у Нього за мене прощення». І пророк, мир йому та благословення Аллаха, сказав: «О Всевишній Аллах! Вибач Ікримі ту ворожість і ворожнечу, що він відчував до мене та до Ісламу. Вибач йому всі шляхи, які він пройшов, щоб згасити Твоє світло. Пробач йому всі образи, що зійшли з його вуст». Почувши ці слова Ікрима, заплакав і в цьому стані Ікрима каже: «Клянуся Всевишнім! Скільки сил і майна я витратив на шкоду Ісламу, удвічі більше сил і майна я витрачу на поширення Ісламу!»
Подібними історіями, в яких проявляється велика вдача і м'якість по відношенню до людей, сповнене життя Посланця Аллаха. І в одній з них ми побачили, що він не дозволив погано говорити навіть про покійного багатобожника, який був одним із затятих його ворогів, щоб тим самим не образити живого родича і не відвернути його від Ісламу.
«Закликай на шлях Господа мудрістю і добрим початком і веди суперечку з ними найкращим чином.
Але на противагу цьому дуже часто можна зустріти, як мусульмани починають ганьбити один одного і навіть називати відступниками, забуваючи про те, що честь мусульманина священна. Також під час суперечок ми можемо забути і про те, що саме опонент може виявитися правим, а ми помилятися.
Більше того, ми вважаємо, що ведучи тривалі бесіди та суперечки на різні теми, у тому числі і про Іслам, ми робимо добрий вчинок. Але ми навіть не помічаємо, як наша розмова переходить у ворожнечу і щонайменше що відбувається в таких суперечках це марнослів'я. У пориві емоцій ми не оцінюємо рівень співрозмовника, не враховуємо його вік, не дивимося на те, які в нього знання в Ісламі, наскільки міцна в нього віра. Ми не хочемо виявляти до нього м'якість і навіть не замислюємося про те, що наш співрозмовник може просто образитися і через це відвернутися від Ісламу. І після цього, які б докази ми йому не наводили, він не прийматиме їх від нас. Таким чином, ми можемо стати причиною того, що ця людина так і помре в зневірі та всьому винні нашу поведінку.
Ми раді тому, що знайшли Іслам і через нього, з милості Аллаха, знайдемо спасіння у всіх світах. Але чому ми не згадаємо ті часи, коли самі перебували у невігластві і причиною нашого пробудження стало те, що хтось м'яко направив нас? А уявіть, якби в той момент хтось став грубо нас наставляти і ми від злості до нього відкинули б його заклик… Насамкінець хочеться нагадати ще про два аяти, які ми напевно зустрічали багато разів. Вони також повинні стати інструкцією для кожного мусульманина і, особливо, для того, хто займається закликом.
«Ча мова прекрасніша, ніж мова того, хто закликає до Аллаха, чинить праведно і говорить: «Воістину, я – один із мусульман»? Не рівні добро та зло. Відштовхни зло тим, що краще, і тоді той, з ким ти ворогуєш, стане для тебе немов близький родич, що любить »(41:33-34).