Про що співає Хворостовський

Про що співає Хворостовський?

Випадки успішного поєднання двох різних професій — оперного та камерного співака дуже рідкісні.

Зрозуміло, що далеко не вся публіка прийшла того вечора з великими запитами. Частина її хотіла лише помилуватися «розкрученим» у засобах масової інформації до рівня «поп-зірок» чоловіком у розквіті років, побувати на «гламурному» заході. І якби ця рецензія писалася для «глянсового» журналу, нам залишалося б лише згадати про те, що Хворостовський виглядає, як і раніше, моложаво і в нього прекрасний кравець. Але, на жаль, доведеться у кількох фразах торкнутися і музичної складової концерту. Чому в кількох? Та тому що писати, по суті, нема про що — неможливо аналізувати порожнечу.

У першому відділенні (романси Габріеля Форе та Сергія Танєєва) співак «намацував» голос і примірявся до акустики Малої зали філармонії, лише витончена гра піаніста «прикривала» огріхи вокалу та невиразну дикцію. Друге відділення відкривали романси Ліста з любовних сонетів Петрарки, які прозвучали переконливіше, ніж усе попереднє. Ця музика більш театральна, і, мабуть, більшою мірою відповідає темпераменту Хворостовського. Завершував вечір цикл романсів Чайковського на вірші Д. Ратгауз (опус 73).

Останній твір у цьому жанрі великого українського композитора — справжній шедевр зрілого майстра, багато в чому співзвучний до його останньої — Шостої — симфонії. Як прощання звучать слова останнього романсу «Знову як колись один»: «Друже, помолися за мене, я за тебе вже молюся». У цих романсах стільки пристрасті, глибини, трагізму, незадоволеності. Ось де можна розгорнутись справжньому художнику! На жаль. І в цьому циклі не було заспівано жодної ноти, жодного слова, які б по-справжньому торкнулися, змусили бприскорено забитися серце.

Про що співав Дмитро Хворостовський цього вечора? З гірким розчаруванням і без відповіді на це запитання я покидав концертний зал.

---