Про звички жирафів
Бер 10th Про звички жирафів. Частина третя.
Жирафи надто великі тварини, щоб можна було насильно змусити їх підкоритися. Тому їх треба було навчити добровільно заходити на майданчик, де я збирався проводити виміри. Спочатку все було просто: коли жирафи входили на майданчик за покладеними там ласощами, ми клали балку, щоб перешкодити їм вийти. Проте невдовзі вони зрозуміли зв'язок подій, і якщо бачили когось біля балки, то цуралися майданчика. Ми стали ховатися разом із балкою за продуктовим сараєм, і як тільки жирафи з'являлися на майданчику, вибігали та закривали вихід. Якийсь час нам це вдавалося, і ми вирішили, що перехитрили тварин. Але настав день, коли нашої присутності поблизу загону було достатньо, щоб вони насторожилися.
Здавалося, заманити їх у загін тепер неможливо, але Гасан, керуючий нашою польовою станцією, сказав, що, принаймні, рахувати жирафи не вміють, і запропонував наступний план: ми зберемося біля загону, потім підемо — все, крім одного. Коли жирафи зайдуть у загін, людина, що залишилася, перекриє вихід. Я був упевнений, що операція провалиться, але вона вдалася. Очевидно, жодна жирафа так і не навчилася рахувати, тому що цей метод нас не підбивав і в наступні два роки.
Мої експерименти з цими тваринами допомогли встановити, що, як і верблюд, температура тіла жирафи може коливатися в межах трьох — десяти градусів. Не регулюючи строго температуру свого тіла, чого інші тварини домагаються потовиділенням або прискореним диханням, жирафа та верблюд зберігають величезну кількість води. Для консервації води жирафа вдається до прийому верблюда: не допускає інтенсивного нагрівання або охолодження тіла.
Але для того, щоб тварина моглаіснувати, не регулюючи температуру тіла, у нього має бути дуже велика вага. Тварині, яка пересувається весь день під променями пекучого африканського сонця і для охолодження тіла виділяє дуже мало води або зовсім її не виділяє, потрібна вага від 240 до 1200 кілограмів. Тільки така жива істота нагрівається досить повільно.
А як же молодняк? Спочатку я припускав, що механізм охолодження у телят відрізняється від дорослих. Але я знову схибив. Тоді яким чином молодняку протягом дня вдається уникати перегрівання? Адже вага телят недостатня для цього?
Відповідь було знайдено несподівано. Якось я спостерігав за однією з маленьких жирафів у загоні. Сонце немилосердно пекло, і щоб сховатись від спеки, я переніс своє крісло під великий кущ акації. Піднявши голову, я звернув увагу на молоду жирафу, яка зазвичай уникала підходити до огорожі, коли хтось був поблизу. Зараз вона стояла практично поряд зі мною, щоб сховатись у тіні. Я згадав, що й раніше вже був свідком такої поведінки телят. Так ось чому фаза приховування молодняку у жирафа триває так довго! Жирафи вкривають свій молодняк не тільки від хижаків, а й від спеки африканського дня, поки теля не підросте і не набере достатньої ваги, що попереджає перегрівання. Якби жирафи поводилися інакше, вони навряд чи збереглися б як вид.
Закінчуючи роботу з жирафами, я не припускав, що її висновки знайдуть широке застосування — існуванню цього виду ніщо не загрожує, не загрожує й досі. Але кілька місяців тому до мене звернувся мій давній друг, який працює в Кенії єгерем паркового господарства. Переселені до цього парку чорні носороги завдавали йому багато занепокоєння — дорослі носороги почувалися досить добре, але їхні телятагинули. Я уявив собі труднощі, які могли б виникнути, якби в якийсь парк переселили жираф,— дорослі тварини прижилися б, якби вистачало корми та води, але самки були б позбавлені звичних ділянок для приховування свого молодняку. Але ж схожі труднощі мають відчувати і носороги, коли їх перевезли на нове місце.
Автор: Воган Лангман, переклад з англійської.