Проблеми в отриманні інсуліну
Доброго дня, читачі мого блогу. Хочу торкнутися теми, яка періодично виникає в місті, де я живу. Спілкуючись через інтернет з діабетиками, знаю, що ця проблема існує в багатьох містах. Хочу дізнатися, хто намагається з нею боротися і як?
Я неодноразово писав уже про проблеми на сайт президентові про різні проблеми та складнощі і побачив що проблеми описані мною хоч іноді і вирішуються, є певні поступи, але як правило їхнє рішення займає багато часу і вони вирішуються таким чином — після звернення надходить повідомлення, що скарга передається в органи охорони здоров'я краю, край відписується що передає їх у моє місто, ну а на місці вони вже вирішуються як правило по суті аби відзвітувати в вище варті інстанції і в цій системі головне щоб відзвітувати, а не реально розібратися в ситуації.
Сьогодні я надіслав листа на сайт президенту, ось його точна копія :
Добридень. Я неодноразово звертаюся до вас із проханням допомоги розібратися у складних ситуаціях. Мені 37 років я інвалід 1-ї групи, однієї ноги немає, друга не працює, зір катастрофічно погіршується і навіть цей текст я пишу насилу. І щоб хоч якось у сформованих умовах намагатися жити, доводиться ще й боротися за своє життя, права.
Чому такі перебої з постачанням? Адже йдеться не про вітамінки без яких можна прожити. Без інсуліну нам діабетикам смерть. Іноді пропонують замінити на інші інсуліни - біосулін і росулін, а ви знаєте що багатьом діабетикам він не підходить і багатьом від нього дуже погано.
Мені лікар встановив лантус і хумалог і вже не один рік тому, то в чому проблема, чому проблеми в отриманні? Хто не справляється зі своїми обов'язками? Адже мене перевели на цей інсулін не вчора що б можна було сказати щоще не встигли в бази внести. І це стосується не тільки мене одного, спілкуючись з діабетиками багато хто скаржиться, так само в Армавірі у нас були проблеми з постачанням інших інсулінів, наприклад, з протофаном.
Просто багато хворих на жаль вважають що ні чого не виправити і повісили руки бачачи лише суцільні відмовки. Та й здоров'я у багатьох немає боротися за правду. Особисто я вважаю, що маю повне моральне право донести цю ситуацію в нашому місті до Прокуратури України та до засобів масової інформації, бо така ситуація повторюється і повторюється рік у рік. А для діабетиків інсулін це те, без чого ми жити не можемо.
PS : Поділіться хто ще стикався з такою проблемою і кому взагалі ця проблема не байдужа.
5 червня 2017 року. Через пару днів після відправки цього листа надійшло повідомлення про те, що моя скарга передається до Краснодара, ось витяг з листа:
Загалом все, як завжди, Москва передає на Краснодар, ті потім відправлять все на Армавір, а на місцевому рівні намагатимуться відписатися у зворотній послідовності. Головне як я вже переконався в цій системі нижчестоящим органам відписатися про виконану роботу вищестоящим. Причому відписатися, а не реально розібратися і зробити щось за скаргою. Подивимося що буде далі…
