Профілактична дегельмінтизація – запорука здоров’я тварини!
Тому проведення освітньої консультації ветеринарного лікаря з клієнтом має стояти на першому місці.
У статті ми розглянемо питання профілактичної дегельмінтизації тварин. Насправді немає єдиної всесвітньої схеми щодо дегельмінтизації у тварин. Існують деякі принципи для створення таких схем. Вони вказані у рекомендаціях щодо використання ветеринарних препаратів та на сайтах паразитологічних об'єднань. Ці принципи дуже сильно відрізняються в залежності від регіону в якому вони застосовуються, тому сліпо дотримуватися певних схем не можна. Потрібно проаналізувати ту паразитологічну ситуацію, в якій ви знаходитесь і вибрати оптимальний шлях проведення протипаразитарних обробок. Наприклад, у Києві чутливість до різних препаратів кліщів роду Ixodidae – різна. Тому при виборі препарату потрібно орієнтуватися не на ціну, а на ефективність у вашому регіоні.
Готуючи тварину до профілактичних заходів, необхідно провести її огляд. Тварина має бути клінічно здоровою: мати хороший апетит, бути активним і не мати проблем з діурезом та дефекацією. При прояві будь-яких порушень стану здоров'я тварини потрібно провести додаткову діагностику з подальшим лікуванням. Адже проводити дегельмінтизацію можна лише здоровою твариною! Першу профілактичну обробку можна робити з 6-8 тижневого віку. Однак, при підозрі на можливе зараження тварини токсокарозом, або наявність цих гельмінтів у батьків – першу обробку необхідно проводити для собак у 8-14 денному віці, а для кішок – на 21 день від народження. Застосовують пірантел – для собак у розрахунку 5 мг/кг, для кішок 20 мг/кг маси тіла тварини. (Мирослав Свобода (Брно, Чехія).
Переважна більшість ветеринарних лікарів в Україні при дегельмінтизації тварин, що перебувають у благополучних умовах утримання, дотримуються наступної схеми: перед першою вакцинацією проводиться подвійна дегельмінтизація з інтервалом 10-14 діб, потім робиться перерва на 7-10 діб і лише після цього проводиться вакцинація. Надалі проводиться разова щоквартальна дегельмінтизація протягом усього життя тварини. Для цього потрібно вибирати препарати широкого спектру дії. Рекомендовано раз на рік робити аналіз фекалій тварини тричі з інтервалом 10 діб. Оскільки різноманітні види гельмінтів мають різний цикл розвитку. Незважаючи на це, існує дуже велика ймовірність того, що у фекаліях нічого не виявлять. Іншим важливим аспектомпри візуалізації дорослих форм гельмінтів у випорожненнях є те, що під дією препаратів, ферментів та кислот шлунково-кишкового тракту вони можуть розчинятися. Тому не варто покладатися на факт відсутності гельмінтів у калі так, як це не свідчить про їхню відсутність в організмі.
Якщо говорити про дегельмінтизацію собак і кішок, які живуть у приватному секторі з вільним вигулом на вулиці, то в цьому випадку обробки потрібно проводити частіше. Зокрема, відомий лектор та науковий співробітник Коняєв С.В. у приватному листуванні рекомендував проведення дегельмінтизації щомісяця препаратами групи макроциклічних лактонів. На вітчизняному ринку вони представлені препаратом Мільбемакс, який окрім звичайних гельмінтів, що мешкають у кишечнику, діє ще й на личинковій стадії нематоди Dirofilaria (так званий «серцевий гельмінт»). Таку думку на останній конференції в Харкові висловив Мирослав Свобода (Брно, Чехія). Він також вважає, що тварини, які живуть на вулиці, повинні дегельмінтуватися щомісяця, а вакцинація повинна проводитися незалежно від цих обробок за загальними схемами.
Дегельмінтизація тхрів проводиться за тими ж принципами, що й у собак та котів. Для цього використовуються препарати ті самі, що й для котів.
Що стосується тварин похилого віку, то, на мою думку, дегельмінтизацію слід проводити тільки після огляду у ветеринарного фахівця, а при необхідності (яка майже 100%) після здачі аналізів крові та калу. Адже часто буває, що у похилому віці у тварин гельмінти співіснують з ними на дуже тонкій межі між «нормальною» життєдіяльністю та хворобливим станом. Тому проведення профілактичних заходів може призвести до погіршення стану здоров'я тварини. Адже в кожній установці для застосування протипаразитарних препаратів зазначено, що протипоказанням до проведення дегельмінтизації є патології нирок та печінки.
Підсумовуючи можна відзначити, що профілактична дегельмінтизація у дорослих тварин повинна проводитися 4 рази на рік, з попередньою діагностикою. Додатково проводяться обробки перед вакцинацією та в'язкою тварин (проа партнера). А дегельмінтизація вагітних та тварин похилого віку проводиться під пильним контролем лікаря ветеринарної медицини.
Старший ветеринарний лікар ЦСВМ – Алексєєнко В. В.